Відчуття в Тернополі – ніби вдома (відгуки приїжджих)

Для багатьох туристів, які відвідують наше місто, Тернопіль стає ніби частинкою душі: чогось рідного та затишного. Щороку багато людей їдуть до нас хто у справах, хто до друзів, а дехто щоб насолоджуватись його красою.

Катя Леміщак – студентка з міста Луцьк, для якої Тернопіль є такою частинкою:

– Мабуть, найперше, тому що Тернополю я завдячую своїм з’явленням на світ, адже багато років тому у цьому місті зійшлись дороги двох студентів з різних куточків України, – розказує дівчина, – саме у Тернополі познайомились мої батьки , котрі тепер із великою приємністю згадують місто своєї юності. Попри це навідати Тернопіль якось не випадало нагоди.

І лише влітку 2012 року на запрошення товариша дівчина нарешті зважилася приїхати на Чемпіонат світу з водно-моторного спорту.

– Хоча (як і у багатьох дівчат), – додає Катя, – у мене є проблеми з орієнтуванням на місцевості, особливо у незнайомих містах. Проте з Тернополем наша співпраця склалася швидко і безболісно. Чи не вперше у мене було відчуття, що я приїхала з дому додому: затишно, тепло, зелено, сонячно, усміхнено, ніжно, жваво, яскраво, привітно, гостинно. Дуже гостинно, напрочуд дивовижно гостинно.

На запитання, що б вона порадила тернополянам і як на її думку вигляд міста перед туристами, Катя відповіла:

– Місто захопило мене і ще довго після повернення у Луцьк я з посмішкою згадувала свою кількаденну подорож. Знаю: у Тернополі бракує мене (чи то мені бракує Тернополя) і це треба виправити.

Кожен гість міст, залишає щось на згадку собі. Для Каті Тернопіль – одне з небагатьох міст, де вона водночас і залишила щось і взяла:

–  Звісно не втрималася від спокуси купити магнітик на холодильник, а також прихопити цукор у стіках з кав’ярні (таке собі хобі – колекціонувати солодкі спогади). А із залишеного для Тернополя – обіцянка повернутися.

Володимир Антків, новини Тернополя «Погляд»

загрузка...

Comments are closed.