Щедроврожайний яблуневий сад на Борщівщині з восьми сортів яблук, від яких аж гілля вгинається

З цією тендітною дівчиною, безмежно закоханою у природу, ми зустрілися у щедроврожайному яблуневому саду на околиці Гермаківки, що на Борщівщині. Іванна Шупенюк, закінчивши з відзнакою Уманський національний університет садівництва, віддала перевагу практичній роботі у батьковому саду, замість пропонованої аспірантури.

Свій сад фермер Нестор Шупенюк заклав десять літ тому. Сам він інженер за фахом, свого часу очолював місцевий колгосп. Згодом започаткував власну справу й утворив фермерське господарство, за яким закріпили 80 гектарів землі. Оскільки наділ знаходився на ненайкращих масивах, та ще й у горбистій місцевості, вирішив займатися садівництвом. Та для цього бракувало спеціальних знань, тому 22-гектарний сад не відзначався великою продуктивністю.

Друге життя у нього вдихнула донька фермера – Іванна. Прекрасний спеціаліст і велика шанувальниця садівництва. Це захоплення у неї з’явилося ще зі шкільних років і утвердилося під час навчання у Заліщицькому аграрному коледжі, який, до речі, вона також закінчила з відзнакою.

Сьогодні розкішний сад родини Шупенюків вражає рясними плодами восьми сортів яблук, від яких аж гілля вгинається. «І все це справа рук доньки, – з гордістю говорить Нестор Володимирович. – Вона садом живе, з любов’ю ставиться до праці, а до дерев відноситься краще, ніж деякі лікарі до пацієнтів. Особисто формує крону кожного плодового деревця, визначає схеми підживлення та їх захисту». Тож цьогоріч збирають щедрий урожай апетитних яблук.

«Скільки б людина не знала, скільки б не вчилася, цих знань завжди замало», – підкреслює наша співбесідниця і наголошує, що постійно вдосконалює свій фаховий рівень з новітніх теоретичних розробок на досвіді передусім буковинців, сади яких називає «маленькою Польщею». А ще необхідно підібрати злагоджену команду, бо одна людина не під силу все зробити. У мене – це батько, який взяв на себе роботу на техніці й зберігання яблук, а мама займається їх реалізацією».

Поряд зі «старим» садом уже заклали два гектари молодого на шпалерах, де буде запроваджено крапельне зрошування. Розсаду для нього вирощують самі за найсучаснішими технологіями. Підщепа М9, виплекана у цьому фермерському господарстві, відзначається високою продуктивністю та стійкістю до хвороб. І знову це справа рук невтомної Іванки, яка ще й експериментує на розсаднику декоративних дерев та кущів.

Аж не йметься, звідки беруться енергія й сили у цієї милої дівчини, котра заворожує своїми світлими помислами й оптимізмом.

…Того сонячного дня у саду Шупенюків було гамірно. Кілька бригад молодих жінок і чоловіків обривали ваговиті, червонобокі яблука, обережно складали їх у тару та відвозили до фруктосховища. Тут вони, за словами Нестора Володимировича, можуть без втрат зберігатися аж до травня.

До речі, сімейний садівничий підряд із Гермаківки не особливо боїться конкуренції більш потужних садівників, бо має стабільних покупців не лише на Тернопіллі, а й по всій Україні.
Перебування у гермаківському саду залишило у нас приємне враження, незбагненне відчуття родинного тепла й щирості та бажання знову повернутися до цих працелюбних людей. А слова Іванки, що кожен при бажанні може знайти собі справу до душі на рідній землі, якщо тільки цього прагнути, – нехай будуть доброю порадою для тих краян, які шукають заробітків за межами отчого дому.
Богдан НОВОСЯДЛИЙ для газети “Сільський господар плюс”

Фото автора

Comments are closed.