Як тернополяни у Нью-Йорку заробляють гроші для української культури, церкви та школи

Іммігранти з України у Лонг-Айленді штату Нью-Йорк 50 років ліплять вареники, продають їх, а прибуток витрачають для збереження українських традицій, культури, мови, за ці кошти утримують релігійні та громадські організації, школи, засоби масової інформації тощо. Крім цього, надають адресну допомогу тим, хто цього потребує на Батьківщині – дітям-сиротам, дітям-інвалідам, малозабезпеченим родинам, церковним громадам, медичним та освітнім закладам, а тепер і українським воїнам, які знаходяться на лінії вогню або потребують коштів на лікування. Значну лепту у реалізацію проектів української діаспори в США вносять вихідці з Тернопілля, зокрема Збаража і Збаразького району.

Організацією процесу приготування пирогів, які у парафіяльному Центрі церкви Святого Володимира на Лонг-Айленді ліплять в основному чотири рази на рік, а за потреби й частіше, займаються українські громадські спільноти «Український Конгресовий Комітет Америки » (УККА) та «Організація чотирьох свобід України»(ОЧУС).
Останню в цьому році благодійну толоку, на якій руками понад сорока українських господинь було зліплено 12 тисяч вареників – тисячу порцій по 12 пирогів у кожній, організував 42-й відділ ОЧУСу. Для приготування брендової української страви використали 350 кілограмів картоплі, 175 кілограмів муки, 45 кілограмів маргарину, 75 кілограмів цибулі, 40 кілограмів сирів двох видів – «кремчіз» та «амеріканчіз».

Заокеанськими секретами та тонкощами приготування вареників з нами поділилася збаражанка Ольга Боднар-Перчишин, яка долучається до цієї благодійної громадської акції. За словами жінки, процес розпочинається у четвер ввечері. Після роботи господині приходять у парафіяльний Центр, чистять, ріжуть і тушкують цибулю, якою згодом перемащуватимуть готові пироги. В п’ятницю ввечері вони чистять картоплю, а в суботу вранці її варять, товчуть та додають до неї сир. Начинка для пирогів незмінна всі півстоліття – завжди картопля з сиром. Багато жінок приводять своїх дітей у суботню школу і поки ті вчаться, матусі формують невеликі картопляно-сирні кульки.

Завершальний та основний етап розпочинається в неділю вдосвіта – о 6 годині ранку. Господині та ґазди місять тісто, розкачують його, витискають варениці, ліплять пироги, варять їх, складають у спеціальні контейнери та запаковують. За потреби заморожують. Процес триває весь день до 6-7 години вечора. Варто зазначити, що господині настільки точно навчилися вираховувати кількість інгредієнтів, що зайвими не залишаються жоден грам начинки чи сантиметр тіста. Загалом у процесі задіяні майже 75 людей – чоловіків та жінок. Кожен має свій фронт робіт.

Одна порція вареників, зроблених руками українок, коштує шість доларів. Цього разу частина вареників з сиром та картоплею у замороженому вигляді була «спонсорована» для суботньої школи на частування до свята Миколая, частина – на Просфору з нагоди завершення різдвяних свят, також ними ласуватимуть монахи-василіани в чоловічому монастирі, що у місті Гленков.

Ольга Боднар-Перчишин каже, що спочатку українці Нью-Йорка робили пироги, збираючись у домівках земляків. Ліпили на трапези з нагоди тих чи інших свят. Згодом почали пригощати ними співробітників, друзів та знайомих. Українські вареники припали до душі багатьом, люди почали їх замовляти. Відтак українці почали ліпити пироги на продаж. Виручені кошти  витрачали на утримання парафії церкви Святого Володимира, збудували парафіяльний Центр, який сьогодні має два зали – великий розрахований на 300 людей та менший, де можуть одночасно перебувати до ста гостей, велику кухню, кафе. Тут розмістилися суботня українська школа, відділення українського банку – кредитова спілка «Самопоміч». З року в рік вареників ліпили усе більше, тож, щоб трохи полегшити процес, було придбано машинку, яка місить та розкачує тісто.

Для українців Нью-Йорка, які приходять ліпити пироги, це передусім нагода зустрітися, поспілкуватися, долучитися до суспільного життя діаспори, допомогти українцям в Україні, створити умови для розвитку рідної мови, збереження своєї культури, традицій в Америці. Українці у США самотужки фінансують свої громадські та культурні проекти.

– Америка нікому не забороняє мати і плекати свої традиції, – розповідає Ольга Ярославівна, – але коштів на утримання того свого не дає. Їх потрібно заробити. От українці й гуртуються, будують церкви, школи, створюють громадські організації, утримують друковані видання, зокрема газету «Національна трибуна», яка виходить у Нью-Йорку, фінансово допомагають газеті «Шлях перемоги» в Україні. Надають адресну допомогу сиротам та дітям-інвалідам на Батьківщині. Що актуально та на часі, на те й збираємо гроші. Збірки відбуваються під час свят. Парафіяни церкви святого Володимира, настоятелем якої є уродженець Івано-франківщини отець Василь Гриньків, це понад сто українських родин. Відзначаємо Шевченківські дні, Великдень, Різдво, День іммігранта, свято Матері, День батька, свято Миколая, організовуємо новорічні забави. Вхід на ці дійства платний. Окрема збірка – «Коляда» і «Писанка», бо ці кошти спрямовуються на підтримку всесвітніх українських громадських організацій. Цього року зібрані гроші переважно витрачали на підтримку Євромайдану в Києві, лікування поранених майданівців, допомогу їх рідним та родинам «Небесної сотні», формування посилок для українських бійців, які в зоні АТО. Купували медикаменти, термобілизну, засоби гігієни та інші необхідні речі. Кілька таких посилок було передано у районний штаб національного спротиву в Збараж. Зараз земляки готують посилку для збаражан – бійців ДУК «Правий сектор».

Світлана Боднар, http://narodne-slovo.te.ua/