Хто вони, бучацькі зрадники Майдану?
«Банду геть!», «Закон один для всіх!», «Україна це Європа!» – під такими гаслами стояли Майдани в Києві, Львові, Тернополі і Бучачі, усіх містах України, молоді і старі йшли на смерть задля Свободи. Як член районного Штабу національного спротиву під час Революції Гідності, вважаю, що нинішні очільники райради є уособленням зради, бо, прийшовши до влади на крові Героїв Майдану, цинічно-прагматично вважають, що Свобода – це власні інтереси, які вище інтересів громади, тому дбають лише про свої статки. Плодами Революції, як відомо з історії, завжди користуються негідники, авторитетом для яких є шахраї і злочинці.
У День Свободи і Гідності пани-начальники Віталій Фреяк, два Василі – Вонсяк і Григоришин «позичивши очі в сірка» мовчки вислуховували гнівні слова молодого студента агроколеджу про те, що за чотири роки немає жодних змін на краще, маємо брехню, хабарництво, невиконаня законів!
Вимоги Майдану не виконані, більш того, вони свідомо знищують район, віру і надію людей. Їх зрадницька суть та аморальність в тому, що не поважають, не шанують світлу пам»ять майданівців Ігоря Костенка і Василя Мойсея. Ще в грудні 2014 року громадськість звернулася до тодішнього голови адміністрації Вонсяка з вимогою встановити в фойє адмінбудинку портрети наших славних земляків, але він, як і Фреяк, палець об палець не вдарили, щоб вшанувати Героїв України, виховувати молоде покоління патріотів, виконати рішення бучацьких рад і майдану щодо очищення влади.
Де були під час Майдану Фреяк, Вонсяк, Ковалко, як вони попали у владу незрозуміло. Маємо сьогодні нову-стару владу, старі методи приборкання непокірних, знищену економіку, яка з інтерв’ю голови райради В.Фреяка на 60% в «тіні», корупцію і зловживання чиновницького апарату, диктат олігархів і їх посіпак, бідність, війну, які гальмують реформи.
Дико звучить, але коли на фронті гинуть патріоти, ця «челядь» на роботі попиває каву, виспівує на сцені РБК, грає в карти на комп’ютерах в комфортних кабінетах і нидіє від безділля. А перша в Україні Бучацька дитяча художня школа, де навчаються 130 діток, до цих пір ютиться в аварійному будинку австрійського пана зі «зручностями» у дворі і димлячими грубками. Їх не турбують безхозні руїни бучацького Замку-культурної спадщини національного значення, яку знищують, «вічна» реставрація Ратуші – перлини нашого краю, велич якої захоплює туристів. Зате які в цих «пігмеїв», як каже Степан Хмара, амбіції, пиха, правду люди кажуть: «не дай Боже з діда пана!»
Як вогню бояться владоможці слова критики, гласності, публікацій в газетах і йдуть на все, щоб знищити опонента. Контроль громадськості для них гірше смерті, тому переслідують неугодних, як можуть – шантаж, цькування, звільнення з роботи. Наша звична толерантність грає їм на руку, бо підлість цих зрадників не знає меж, вони сповідують право сили, а не силу права, закон для них ніщо, а совісті у них немає!
Маємо зробити висновки і діяти активно, бо ведуть нас аферисти не туди. Вже в наступному році в Бучачі не буде райцентру, а без статусу району ми розділимо долю заштатних громад. Досить покірно мовчати і чекати чогось доброго від цієї «гопоти», яка чотири роки водять нас манівцями. Громадськість має право вимагати звіту і заміни на ефективних менеджерів, бо Революція, яка не вміє захищатися, приречена на поразку!
Пам’ятаймо про уроки історії і не даймо ошукати себе брехунам і пройдисвітам.
Володимир Простий,
член районного Штабу національного спротиву,
заступник голови Ради громадських організацій району
Коментарі вимкнені.