Принадливий Тернопіль. Місця Анни Ковалишин, до яких хочеться повертатись

Говорячи про улюблені місця в Тернополі, для мене це не лише географія, а й внутрішній простір, бо хоч деяких з них уже немає, але спогади залишились. Хочеться думати, що у якійсь із паралельних реальностей, вони живуть таким же життям, що й при нашому першому знайомстві. Але є й ті місця, до яких і зараз хочеться повертатись, та й просто радіти перебуванню тут.

Отож, одне з таких –  літня сцена у парку ім. Т. Шевченка. Ця локація  завжди захоплювала мене своєю безтурботністю та умиротвореністю, попри голосні крики та сміх  дітей. В якому настрої не приходила б сюди, атмосфера цього місця завжди бере своє і більше не хочеться нікуди поспішати і нічим перейматись.

Зі спогадів дитинства виринає кафе “Лакомка”, яке колись розташовувалось в центрі міста біля міліцейської арки. У ньому продавались найсмачніші в світі тістечка (заварні і трубочки з кремом), на які й витрачала гроші, дані на проїзд чи обід у школі.

Неподалік театр з його сходами, кулями і голубами. Звідси йдуть і сюди приходять.

Є ще одне, на перший погляд, нічим не примітне місце. Кажучи жартома – це спостережний пункт на другому поверсі ТЦ NOVUS. Звідти відкривається чудовий вид на людський мурашник, у якому, здається, всі знають, що їм потрібно. Особливо безтурботно за всім цим можна спостерігати, якщо забезпечиш себе пляшкою кефіру, свіжою випічкою та співбесідником чи то співспостережником.

Натхнення для нових фото чи будь-чого додають прогулянки по Новому світу. Химерне поєднання старої архітектури зі “свіжозбудованими” котеджами надає йому колориту, вирізняє з-поміж решти. Подекуди тут можна побачити стару базальтову бруківку, ще не приховану асфальтом та старі огорожі. Шкода, що такі деталі занадто швидко зникають.

Не можу не згадати залізничний вокзал. Тут завжди можна зустріти цікавих персонажів. Сакральне місце, яке є символом подорожей, прощань і цілодобового магазину.

Перелічувати місця можна було б ще довго: Циганка (до реконструкції),  Дальній пляж, човнова станція, дахи будинків, вулиці, сквери, цілі мікрорайони…, все просякнуте настроєм та емоціями, усе пов’язане з людьми, зустрічами, напевне тому такі місця ми називаємо улюбленими… Місця, до яких хочеться повертатись…

Анна Ковалишин.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *