Тисячі людей, які хоч раз доторкнулися до серця Тернополя, неодмінно захочуть сюди повернутися
ЦЕ МОЄ МІСТО. Де б ти не був, куди б не вела тебе дорога, завжди хочеться повернутись додому. Це не стукіт коліс, це так стукає серце, коли чуєш за вікном «на 3 колію від перону прибуває пасажирський потяг сполученням Київ-Львів. Пасажири, будьте обережні». Здавалося б , усе тут знайоме, побачене, але навіть після триденної відсутності ти дивишся на рідне місто по-новому. Шукаєш очима зустрічний погляд, який поверне тебе до реальності. Ти вдома. Крокуєш перехрестям, наче згадуєш геометрію свого життя. Бачиш як радіють тобі перехожі, дивлячись на закоханий силует. Спостерігаєш за ледь помітною тишею, яку Тернопіль одягає лише для тебе. Тішить як зустрічають мальовничі вулички, як тулиться за обрій західне сонце, як пливуть за вікном висотні будинки, коли ти повертаєшся додому.
Гостинне місто, – так про нього кажуть туристи. Тисячі людей, які хоч раз доторкнулися до його серця, неодмінно захочуть сюди повернутися. Тернопіль у розквіті сил, він як і колись, ненав’язливо змушує тебе у нього закохатися.
Чуєш, я люблю тебе, Тернополе! Місто дитинства, юності і надії. Місто тепла, любові і тиші. Як я люблю тебе…
Коментарі вимкнені.