І засяяла святиня у всій красі

У селі Самолуски на Гусятинщині освятили розпис храму та піднесли молитви перед Всевишнім за всю громаду у спільній Божественній літургії

Мальовниче село Самолуски, що на Гусятинщині, з давніх-давен  славиться своїми історичними цінностями, традиціями, дзвінкоголосими  піснями, неперевершеними вишиванками, працелюбністю та щирістю  його жителів. Однак не тільки людське око милують його чарівні краєвиди. Справжньою окрасою села є храм святого великомученика Димитрія Солунського, що розташований у центрі й з усіх сторін виблискує на сонці  своїми позолоченими куполами, пише Наш день

Два роки тому сільчани відзначали 130-річчя святині. Весь цей час був наповнений особливим духовним життям – жертовною працею прадідів та дідів для зведення храму та його освячення, витримуванням в молитві під час двох світових воєн, новим відродженням, оскільки церква зазнала значних пошкоджень та руйнувань за часів різних окупаційних режимів.

Підготовчі процеси й відповідальні роботи з реконструкції храму розпочалися з приходом в парафію молодого та креативного отця Ігоря Фути. Народився і виріс він у Самолусках. Своє покликання збагнув не одразу. Після школи  навчався в художньому училищі у смт. Івано-Франкове на Львівщині. Пізніше – служба у Збройних силах. Щире спілкування з військовим капеланом відіграло важливу роль у житті юнака, тож вступив у духовну семінарію в Івано-Франківську. Служив дияконом в селі Улашківці Чортківського району, згодом у Хоросткові, де Владика Іреней Білик висвятив його у священники. За призначенням працював у трьох селах на Гусятинщині – Городниці, Раштівцях, Стінці. З липня 2007 року до сьогодні очолює парафію у рідному селі.

За цей час здійснено титанічну працю, починаючи з демонтажу центральної частини церкви (головного куполу), встановлення підкупольника, «небесного склепіння» і до розпису стін храму, що й стало важливою подією у житті самолусківчан…

Недільний день 23 травня 2021 року назавжди увійде в історію села Самолуски. Того дня парафіяни ще зранку, відклавши усі свої справи й  урочисто одягнувши вишиванки, поспішали до церкви. Сходились і під’їжджали сюди люди і з навколишніх сіл. Здавалось, навіть сонечко світило і гріло якось по-особливому. А як інакше? День таки надзвичайний. Подія знакова.

На запрошення отця Ігоря в Самолуски прибуває Преосвященний Владика Бучацької Єпархії УГКЦ Димитрій Григорак, щоб освятити розпис святині та піднести молитви перед Всевишнім за всю громаду у спільній Божественній літургії, а також уділити Таїнство Священства отцю диякону Миколі Череватому.

Велике благовіння, неприхована радість та трепетне переживання  переповнювали серця вірян, які з нетерпінням очікували приїзду поважного гостя. При вході у церкву Владику зустріли місцеві красуні з короваєм на вишитому рушникові та вітали настоятель церкви святого Димитрія отець Ігор і диякон Микола Череватий. У Божественній літургії Владиці співслужили запрошені священнослужителі сусідніх греко-католицьких парафій та хор семінаристів Івано-Франківської духовної семінарії.

По завершенню літургії Владика звернувся до присутніх зі словами проповіді та вітання, наголошуючи на важливості  церкви та присутності Господа у серці кожного, а також акцентував увагу на сенсі життя. Високоповажний гість урочисто звершив освячення розпису стін храму, після чого святиня ще більш засяяла у всій своїй красі, та вручив Почесні грамоти за  невтомну працю митцям-художникам Івану Фрицькому і Петру Живцю та громаді.

Справжнім іменинником почувався отець Ігор Фута. За сумлінну працю у Божому винограднику та особистий внесок у відновлення храму з рук Владики Димитрія парох отримав високу нагороду – нагрудний золотий хрест із прикрасами. Священник подякував Владиці за виявлену довіру, за розділену радість, а також висловив слова щирої вдячності громаді та усім добровільним  жертводавцям, які власними коштами сприяють у реконструкції  церкви у рідному селі. Особливо піднесеним цей день був і для диякона Миколи Череватого, якого Преосвященний Владика Димитрій Григорак посвятив у  священники. Приємно зазначити, що привітати з такою важливою подією у його житті, окрім рідних та друзів, приїхав і ректор Вищої Духовної Семінарії міста Évora (Португалія), отець Luís Diego Casares з далекої Португалії.

Завершилось Богослужіння, пролунало стоголосе «Многая літа», проте розходитись по домівках люди не хотіли. Кажуть, щастя переповнює груди.  Давно такого свята у селі не було. Здається, зійшла Господня благодать…

Марія МАЙДАНЮК.

Фото авторки.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *