Незалежність очима тернополян: які думки хвилюють керівника танцювального клубу «Альянс» Ольгу Полигач?

 На питання рубрики «Незалежність очима тернополян» відповіла керівник тернопільського танцювального клубу «Альянс» Ольга Полигач. Щодня Ольга Андріївна спілкується з молодими, талановитими тернополянами – сьогоденням і майбутнім України. Тож напевно знає, як незалежність позначилася на наших земляках впродовж 26 років.
На питання рубрики «Незалежність очима тернополян» відповіла керівник тернопільського танцювального клубу «Альянс» Ольга Полигач. Щодня Ольга Андріївна спілкується з молодими, талановитими тернополянами – сьогоденням і майбутнім України. Тож напевно знає, як незалежність позначилася на наших земляках впродовж 26 років. 
Чимало з учасників старшої групи «Альянсу» (переважно це студенти) все літо працювали в Польщі. Прикро, що в Україні немає умов, аби молодь могла розвивати свою державу і себе. Тож напередодні Дня Незалежності мене найбільше хвилює невпевненість у завтрашньому дні нашої молоді.
Пригадую 1991-ий рік. Тоді ми з чоловіком танцювали в народному ансамблі бального танцю «Мальви» у Тернополі. Наш колектив того року запросили виступити в Німеччині. Це був творчий обмін делегаціями. Спочатку німці гостювали в Тернополі. Ці колеги-іноземці видавалися нам дуже дивними, особливо їхня реакція на тутешні калюжі. Вони не могли зрозуміти, чому вони є. Але коли ми самі приїхали в Німеччину, отримали культурний шок. За два тижні перебування там я жодного разу не мила взуття – воно не бруднилося. Це дрібниця, але показова. Німецькі супермаркети були заповнені всякою-всячиною, коли в нас був суцільний дефіцит. Ніяк не вкладалося в голові, що це ми в них виграли війну: у нас нема нічого, а в них є все! Зараз контраст між нашими країни трохи розмився, але до Європи Україні ще далеко.
Незалежний українець – це впевнений в собі громадянин, з доступом до елементарних можливостей сповна реалізувати себе в своїй країні. Ось це і є незалежність.
Розповідаючи про Україну іноземцю за нагоди, акцентуватиму на туристичних принадах. Тут є на що подивитися і отримати задоволення. Втім, сфера, в якій працюю, – мистецтво у нас занедбане, як зрештою й інші сфери… Спроби змінити країну на краще відбуваються, але наразі не бачу якісних результатів цих спроб. Поки що.
Найяскравіший момент за минулий рік України, який мені найбільше запам’ятався: на крайньому в часі Блекпульському фестивалі бального танцю в Англії українські пари найчисельніше були представлені у фіналі. Виступи наших земляків були дуже потужними, гідно представили Україну на тлі світу. 2017-ий – перший рік, коли наша держава так високо піднялася в бальному танці.
Наразі наше суспільство більше готове до змін, ніж влада…
Підготувала Ірина Юрко.









Коментарі вимкнені.