Чому Тягнибок ходить в Адміністрацію Президента Януковича ?

Нещодавно Ганна Герман виказала сенсаційну інформацію: Олег Тягнибок та Арсеній Яценюк частенько навідуються до Адміністрації Президента України на Банковій й стрічаються з керівником Секретаріату паном Львочкіним.

Ця інформація була настільки несподіваною для обидвох опозиційних лідерів, що вони одразу вдалися все заперечувати й  звинувачувати Ганну Герман в провокаціях.

Однак, якби вони були трохи мудріші, то могли б навіть це все перевернути на свою користь, мовляв, ходимо до Львочкіна й вимагаємо, щоб зняв україножера Табачника, або ж просимо, що випустили Тимошенко та політв’язнів з в’язниць та СІЗО; денонсували харківські угоди, чи повернули звання героїв України Бандері та Шухевичу.  Проте, двоє пішли у повний відказ. Це свідчить про те, що за повідомленням Герман є якась таємниця і що розмови з опозиціонерами ведуться таки і то – по окремо.

Знаючи ментальність Ганни Герман, треба зрозуміти її нинішнє становище. Перейшовши в стан кандидата в президенти В.Януковича в 2004 році, Герман кинула виклик своїм землякам галичанам і впродовж довшого часу стверджувала, що Янукович – то найкращий батько для всіх щирих українців. І ось, після перемоги Януковича на президентських виборах, Ганну Герман різні «льовочкіни» викинули Адміністрації і відсторонили її від доступу до тіла проФФесора. Тепер Ганні доводиться тяжко гарувати: писати книжки та мемуари.

Через таке відношення до своєї персони Ганна Герман, як видно, з ненавистю та сарказмом властивій тільки відторгнутій жінці, виказала те, що поки ще є ВЕЛИКОЮ ТАЄМНИЦЕЮ для загалу.

В чому ж тоді таємниця? Звичайно, Яценюк та Тягнибок можуть бігати в Адміністрацію та в інші державні органи з метою влаштування своїх «партійних справ». Тобто, вирішувати про призначення на посади своїх фундаторів та спонсорів, про призначення потрібних їм людей на посади в регіонах та в міністерствах, а також про політичну кооперацію на виборах до ВРУ, де треба буде розділити проценти голосів електорату, віддані (+ приписані) у голосуванні за партійними списками.

Можливо, це ще є таємницею для простого виборця, який вірить в байки про те, що Яценюк котрий навіть не служив у війську, в душі є справжнім «фронтовиком» чи «борцем за зміни» супроти кримінальних авторитетів, а Тягнибок  – мало не  реінкарновані Бандера та Шухевич в одній постаті. Однак, виглядає на те, що тут існує якась таємниця і для обізнаних в політичних міфах та розкладах

Усунення Д. Табачника з Уряду і його заяви про створення нової партії свідчать про відмову Януковича від обслуговування російських інтересів та інтересів російськомовного населення України. А останніх, на відміну від статистичних даних, якими тішать галичан (мовляв, там на Сході живе пару процентів тих росіян) насправді набагато більше в Україні. Зрештою, саме їх голоси стали вирішальними для обрання Януковича на президентську посаду. Тепер, коли Янукович починає політичний дрейф в проукраїнську політичну площину, звісно, не від великої любові до Неньки, але з більш прагматичними цілями, політичні розклади можуть змінитися докорінним чином.

До речі, майже одночасно з Ганною Герман політолог, керівник соціологічної служби «Український барометр» Віктор Небоженко заявив, що у Партію регіонів слідом за Тігіпком може влитися «Фронт змін» Арсенія Яценюка і навіть «Свобода» Олега Тягнибока.

Приймаючи до уваги, що це, взагалі, малореальний прогноз, проте, його справжня ціль – виказати тенденції в політичному спектрі перед виборами до ВРУ наступного року.

Минулого тижня  губернатор Прикарпаття М.Вишиванюк й собі зробив заяву: «70% прикарпатців проголосують за президента Януковича на виборах в 2015 році». І якщо від таких прогнозів вам стає смішно і ви тихо кпите собі з галицького підлабузника, то скажіть тоді, скільки процентів галичан проголосує за Януковича в другому турі президентських виборів 2015 року, коли вибір буде між кандидатами Януковичем та Табачником? Ага, може й всі 90%, як це вже було в 1999 році, коли Кучма «боровся» з «комуністичною загрозою» в особі П.Симоненка.

Чомусь політологи припускають, що в другому турі президентських виборів Янукович має обов’язково зустрітися або з Тимошенко, або Яценюком чи Тягнибоком. Але ж політична ситуація змінюється на очах: Янукович втягнувся в газовий конфлікт з кремлівськими карликами, який безперечно піде білоруським сценарієм і згодом переросте в економічну війну. Міжнародна ізоляція президента Януковича організовується тими ж методами, що й його білоруському колезі – «бацьку» Лукашенку.

А тут ще й РПЦ раптом покаялася в тому, що підтримувала Януковича на президентських виборах 2004 року. Для чого??? Хто пам’ятає кого вони там підтримували? Але ж завтра Московський Патріарх взагалі може пошкодувати про будь-яку підтримку Януковича, а його візити в Україну будуть служити політичним тиском на воцерковленного Віктора Федоровича через його православний російськомовний електорат.

Тим часом цей електорат може перейти до нового політичного кумира. І не виключено, що на цю роль готують Д.Табачника. До речі, формування іміджу «українофоба» та «україножера» для Табачника робилося явно цілеспрямовано. Ставши рядовим міністром з питань освіти в уряді Азарова, Табачник враз зробився «україножером» і став символом всього антиукраїнського. Хоча, коли він був ВІЦЕ-ПРЕМ’ЄР міністром  з гуманітарних питань за часів президента В.Ющенка – жодних закидів проти цього політичного артиста в україножерстві не було. Не виключено, що новий імідж Табачнику розробляли ті самі режисери, які створили «патріота України» Леоніда Кучму з «його» книгою «Україна не Росія» та двома президентськими каденціями.

Зрозуміло також, що Ганна Герман остаточно потерпіла фіаско, адже весь час позиціонувала себе як противниця Табачника в середовищі Януковича і могла посісти нішу переведення Віктора Федоровича в стан націонал-патріотів. Тепер від її послуг команда Льовочкіна відмовилася, а переговори з Тягнибоком та Яценюком свідчать про нові політичні реалії. Зрештою, за нинішньої риторики, направленої проти Януковича, Тягнибок та Яценюк роблять добру послугу Москві, заганяючи Віктора Федоровича в політичний кут. Тому переговори з ними можуть свідчити про об’єднання політичних сил для протистояння Росії, а у випадку з Тягнибоком – навіть і проти США та ЄС.

Звісно, Ганна Герман бачила себе в цьому розкладі – саме вона мала намір подарувати галичанам та українським націоналістам «українського татка» –Януковича. Проте її  викинули з «обойми» і покликали натомість Яценюка з Тягнибоком. Більше того, Тягнибок як ніхто інший, підходить на роль українського Жириновського і може лякати і Росію, і НАТО своїми націонал-фашиськими гаслами, при цьому не чіпаючи особисто самого В.Януковича.

І хоч сьогодні погодитися на мою версію важко, проте, галицькі націонал-патріоти в боротьбі супроти Кремля готові об’єднатися на те що з Януковичем, але й з самим сатаною. Тому народження великого патріота України В.Януковича – це справа політичного піару та грошових ресурсів, яких для такої благої справи донецькі олігархи жалкувати не стануть, як зрештою і на процес створення його технічного опонента «україножера Табачника». Одним словом, розділяй і владарюй!!!

Андрій Микитин, ОСТРІВ ГАЛИЧИНА