Дві різні історії з Тернопільщини та Київщини: одні тероборону вважають небезпечною, інші її вчаться
Мешканці села Великий Глибочок, на Тернопільщині, проти розміщення в їхньому селі підрозділів тероборони. Їм шкода закинутих давно непридатних приміщень, де б могли розміститись ті, хто потенційно може захищати їх від ворога. А ще селяни вважають, увага!!!!, українська тероборона становитиме небезпеку місцевим.
Нагадаю, це – Тернопільщина. Підозрюю, всі там україномовні. А церква – греко-католицька…
Нещодавно я була на зйомках у селі під Києвом. В гостях в однієї успішної родини. Вони обоє працюють у міжнародних компаніях, вільно розмовляють англійською, самі побудували свій прекрасний дім, мають трьох синів, город, сад, десять котів, двох собак, роблять вино… Крутий приклад сім‘ї, яку можна віднести до середнього класу, якого в нас майже нема.
По суботах ці успішні і продвинуті люди замість того, щоб відсипатися і відпочивати, разом зі старшим сином їздять на навчання тероборони. Вчаться воювати, поводитись зі зброєю, стріляти, рити окопи, виходити з оточення і тд, і тп. А це нелегко. Бо в холод тобі треба лазити на пузі по болоті, бігати, напружувати м‘язи. А пішли, до речі, в тероборону після того, як прочитали на УП статтю «Партизани для Путіна. Хто і як захищатиме Київ у разі повномасштабного вторгнення Росії». Що ще раз засвідчує: такі матеріали потрібні, навіть якщо лякають чиюсь маму.
Отакі дві протилежні історії. З села на Тернопільщині і з села під Києвом.
Коментарі вимкнені.