Дідусь, який діагностує тернополян на вміст… літа

На Театральному майдані в Тернополі часто можна зустріти мовчазного дідуся. Він не просить грошей, не нападає з “вигідними” пропозиціями, як дехто з сіткового маркетингу, і літератури жодної не пропонує. Лише ненав’язливо запрошує… на вагу.

“Запрошую на вагу”, – так мило сформульована пропозиція дідуся на картоні з-під пачки цукерок. Вага у нього “професійна” – електронна.

Зважся і почувайся щасливо, або швиденько забирайся з приладу, щоб ніхто сторонній не побачив цифру на табло. Ти ж бо стільки не важиш! Це все – важкі думки і теплий одяг, вміст сумки, взуття – словом, у кожного свій набір інструментів для самообману.

Чітко встановленої ціни за цю послугу немає: “Платіть, скільки хочете”.

Віддаю купюру, що була під рукою в кишені, – п’ять гривень.

– Зачекайте, дам решту.

– Не варто.

– То ставайте ще раз! – усміхається добрий дідусь.

Хотіла розпитати його про тернополян, яких зважує. Відповів, що має поганий слух і мене не дочув. Думаю: конспіратор ще той, у розвідку ходив не раз. 🙂

Пішла з думкою про те, що дідусь, або ні – не дідусь, а літній чоловік (від слова “літо”), – зважує не масу тіла перехожих, а ймовірніше, визначає показник літа в душі. Бракує позитивного настрою? – прийміть запрошення самі знаєте кого. Він для вас приходить.

Ірина Юрко.