Принадливий Тернопіль. Сердохорестя міста

Руську можна назвати канонічним/хрестоматійним місцем Тернополя, можна й сердохрестям.

Це вулиця-конгломерат. Почати бодай з того, що за Польщі то була не одна, а цілих три вулиці: Львівська, що починалася від Надставної церкви і закінчувалася біля медінституту, колись Старого Ринку; звідти і до теперішнього універмагу, а колись до костелу — прямувала власне Руська; а від нього і до залізничного мосту — Яна Тарновського.

Нині тут панує еклектика стилів та епох. Є прекрасні історичні будинки, чиї ряди продзьобані вже не такими цікавими спорудами. Є автентичні шматки, раз-у-раз перервані рекламами, вирубаними дверима та іншими аматорськими доробляннями. Є перші поверхи, віддані під крамарство.

Але завершимо з негативом. Якщо дивитися на вулицю вибірково і поверх усього переліченого, то нею не можна не захоплюватися. Від різноманіття ліпнини, балконних огорож, автентичних дверей, граток на підвальних вікнах паморочиться в голові.

Усе хочеться розглянути, а відтак зі «зліпків», витворених у голові, скласти собі Руську без ґанджів.

Анна Золотнюк. 

Comments are closed.