Екс-губернатор Тернопільщини Стойко вступає в будь-яку партію, аби залишитися депутатом

Екс-губернатор Тернопільської області, народний депутат Іван Стойко заради того, аби залишитися у депутатському кріслі, готовий вступити у будь-яку партію. Список політичних сил, яким «пощастило» зі Стойком за останні сім-вісім років, аж надто барвистий.
Своїми депутатськими і губернаторськими досягненням Стойко має напряму завдячувати стрімкій кар’єрі в лавах тернопільського Руху.
Проте вже в 2008 році політичні дороги Руху і Стойка розійшлися. Фактично тодішній голова тернопільської обласної рухівської організації став співорганізатором чергового розколу Руху, який виник через протистояння між прем’єр-міністром Тимошенко і президентом Ющенком. При чому довести свою правоту Стойко вирішив шляхом інсценізації саморозпуску тернопільського осередку Руху.
Стойко взяв особисту активну участь в цьому вбивчому для помаранчевої команди конфлікті. Зокрема, в грудні 2009 року, під час прямого ефіру на радіо Ера, він зопалу закликав парламент висловити недовіру уряду Юлії Тимошенко, начебто за зрив бюджетного процесу. Зрозуміло, що за місяць до нових президентських виборів такі заяви могли спрацювати лише на перемогу Януковича.
Новою партійною трибуною для політика стала партія «За Україну!» Проте, коли за рік до парламентських виборів стало ясно, що ця партія не має жодних шансів потрапити в парламент, Стойко подав заяву на вступ в «Фронт змін» Арсенія Яценюка.
Як не смішно, але розглядати заяву Стойка на вступ у тернопільську організацію «Фронту змін» буде його колишній однопартієць Роман Заставний, якого Стойко раніше прилюдно звинуватив у тому, що той «нечесно» залишив партію «За Україну».
Звичайно, всі ці партійні перебіжки політик пояснює як етапи важкого шляху об’єднання патріотичних сил. Проте реальний мотив на поверхні – партійний квиток «Фронту змін» дає Стойку значно більше шансів втретє стати народним депутатом, ніж черговий похід в парламент в команді Ющенка, завдяки якому він уже двічі був депутатом.
Незважаючи на свою присутність у парламенті, Стойко не надто переймається проблемами Тернопільщини, від якої обирався народним депутатом від блоку «Наша Україна» в 2002 та 2007 роках. Це чималий період часу і серйозні повноваження для того, щоб зробити цілком конкретні справи для відстоювання прав та інтересів своїх виборців.
Зокрема, з 46 поданих депутатом запитів тільки 10 стосувалися місцевих питань, з 14 законодавчих ініціатив – тільки 4, і то більшість з них стосувалося не вирішення нагальних соціально-економічних проблем краю, а відзначення чергових історичних дат.
До того ж депутат за чотири роки не вніс жодної поправки до проектів державного бюджету, які б стосувалися збільшення видатків на потреби Тернопільщини. Разом з тим, користуючись депутатським статусом, Стойко вибив з держбюджету чималу суму на придбання приватного помешкання в Києві.
Та й на посаді губернатора Тернопільської області Іван Стойко запам’ятався невиконаними обіцянками щодо подолання в регіоні корупції, недопущення закриття комбайнового та фарфорового заводів, завершення будівництва обласної бібліотеки, побудови пам’ятника Степану Бандері. Той час для Тернопільщини став часом великих розчарувань політиками помаранчевого табору. Виявилось, що більшість з них мало чим відрізняються від кучмівських попередників, а гасла Майдану є для них лише зручною агітаційною ширмою для приходу до влади і використання її в особистих цілях.
Голова ОДА відзначився тим, що першим серед керівників області почав їздити на службовому джипі, а на посади голів райдержадміністрацій призначав осіб без досвіду роботи в органах місцевої влади і навіть без вищої освіти.
Відтак, об’єктивні підсумки 10-річної бурхливої діяльності у владі Івана Стойка не дають жодних підстав на те, щоб люди втретє обрали цього «діяча» народним депутатом від Тернопільщини.
Тому вся надія Стойка на Комітет опору диктатурі, на те що КОД підтримає його єдиним узгодженим кандидатом від опозиційних сил по Бучацькому мажоритарному округу.
Саме рекомендація КОДу, як і підтримка Ющенка в 2002 році, має переконати людей, що Іван Стойко таки найкращий кандидат, якому не може бути заміни в парламенті.
Рішення КОДу у цьому питанні стане тестом на правдивість заяв лідерів опозиції про відповідальність політиків перед людьми і необхідність оновлення української політики.
Цікаво, а чи запитають думку людей про те, чи хочуть вони знову обирати такого «послідовного» політика? Хоча вже зараз зрозуміло одне – мандат народного депутата не має бути способом для постійного працевлаштування одних і тих самих людей, а можливістю долучитися до побудови комфортного життя в країні для всіх громадян.