Пряникову казку створює Оксана Кравець зі Зборова

Ці солодощі у пані Оксани не тільки смачні, а й красиві, бо ж розмальовує їх найрізноманітнішими візерунками й картинками. А крім того, створює з них тематичні композиції — казкові сцени із лісовими галявинами, каретами, будиночками…

Випічкою Оксана Кравець займається вже двадцять років, пряниками захопилась сім років тому.

Про це я й поспілкувалась із пані Оксаною.

— Чому пряники?

— Це — моя найбільша любов, ні на що їх не проміняю. Коли переживала кризу тридцятиріччя, міркувала про працю, котра мені близька, зрозуміла, що моя місія — пряники. Для мене це найпрактичніший і найкращий вид кондитерських виробів.

— Це досить давня випічка

— Так. Одні з найдавніших — нюрнберзькі пряники, відомі з Середньовіччя. До їх складу входили мелені горіхи, борошно, мед і коріння різних трав для аромату. Водночас пряники розвивались у Росії — одні з найдавніших там — архангельські козулі. Таку назву отримали через форму —  їх зазвичай випікали у вигляді різних тваринок, зокрема, кіз. Ці пряники готували з додаванням паленого цукру, а не меду, їх тісто було дуже тверде. Оригінальні пряники віддавна готували у Чехії. Якщо зазвичай ці смаколики просто поливали глазур’ю, то там їх розписували, стилізуючи під традиційну вишивку, крім того, тамтешні пряники зазвичай виготовляли у формі риб — символу достатку. Розписували пряники і в інших країнах, приміром, Білорусії та Угорщині.

В Україні пряники знали віддавна, але традицій розписувати їх не було. Вона з’явилась не більше десяти років тому.

 

— Яке тісто використовуєте для пряників?

— Є багато видів пряникового тіста. У більшості стандартний набір інгредієнтів, відрізняються пропорції. Я використовую шість рецептів. Кожен має свої особливості та підходить для конкретної мети. Приміром, звичайні пряники, котрі не матимуть дуже тривалого терміну використання, будуть м’які. Для тих, котрі довго зберігатимуться, треба використовувати тісто, котре не вбирає вологу. Специфічне тісто потрібне для фігурок, аби вони добре тримали форму. Зазвичай пряники зберігаються до шести місяців, проте деякі можна споживати й через кілька років по їх виготовленню. Такі, приміром, нюрнберзькі. Спеціально залишила один із випеченої власноруч порції — потрохи пробую його — він не втрачає смакових якостей ось уже три роки.

 

— Любите пряники?

— Для мене це більше об’єкт естетичного задоволення. Хоча, звичайно, коли випробовую новий рецепт, то куштую результат своєї праці.

— Чим вам подобається розписувати пряники?

— Коли розмальовую їх, поринаю у свій світ, забуваючи про все. Тут я можу проявити себе, відпустити свою фантазію. Хоча розписування потребує уважності й точності. Існує дуже багато технік розпису, постійно з’являються нові — я намагаюсь слідкувати за ними й опановувати найцікавіші, тож можна втілити будь-яку ідею.

А ще мені дуже приємно бачити, як люди радіють результатам моїх старань. Найбільше люблю розписувати пряники для діток, адже вони так захоплено на них реагують! Вони — найвдячніші поціновувачі. Коли бачу їхнє захоплення, розумію, що варто й далі займатись своєю роботою. Для дорослих дуже люблю виготовляти тематичні пряники, пов’язані з їхніми хобі та захопленнями.

 

— Що зображали на пряниках?

— Простіше перерахувати, чого я на них не малювала (Сміється — А. З.). Серед найскладніших — пряники за мотивами малюнків сучасної ілюстраторки Сари Кей. Їх замовила колекціонерка робіт пряникових майстринь. Для мене то була неабияка честь. Хочу навчитись створювати портрети на пряниках. Це складне завдання, бо я не вчилась малюванню. Але я Козоріг і не шукаю легких шляхів — люблю, коли переді мною складні завдання.

— Незабаром Пасха. Очевидно, до цього свята ви теж підготуєте пряники

— Так, уже два роки декорую пряниками паски, виготовляю із пряників пасхальні яйця — об’ємні, як справжні яєчка, із сюрпризом всередині, та стилізовані під писанки пряники.

— Що у планах?

— Хочу зробити із пряників Зборівську ратушу. Поки ще не пробувала реалізовувати такі проєкти, але це цікаве випробовування. Знаю, що із пряників створюють скульптури — для цього випікають складові, а потім з’єднують.

Дуже хочу зробити виставку своїх розписаних пряників, адже таких назбиралось дуже багато. З амбітних планів — створити музей українського пряника. У мене вже є маленька колекція робіт українських майстринь, думаю, іншим людям теж було б цікаво побачити, якими різноманітними бувають розмальовані пряники, бо ж кожна майстриня має свій, неповторний стиль.

Анна Золотнюк.

Ілюстрації надані Оксаною Кравець.