Трійця на Тернопільщині: від дохристиянських обрядів до храмових празників

На Зелене свято
Зберу я букетик:
Дві гілочки м’яти,
Полин і безсмертник.
Чебрецю пучечок,
Звіробою гілку,
Ще поставлю в глечик
П’янку материнку.
Лепеху пахучу,
У нас «гав’яр» зветься.
Це обов’язково,
Так здавна ведеться.
Так мама навчала,
Бабуся казала,
Коли на «клечальну»
Букети складала.
…Як пахне у хаті
Все зібране зілля!
А завтра вже свято –
Зелена неділя.
Лідія Мищенко
День святої Трійці (П’ятдесятниця, День Зіслання Святого Духа, Зелена неділя) цього року припадає на 8 червня. Трійця – одне з дванадцяти головних православних свят. Свято Трійці прославляє Бога Отця, Бога Сина і Бога Духа Святого. В українській традиції воно поєднане з дохристиянськими Зеленими святами настільки, що зазвичай ці дві назви ототожнюють. На Тернопільщині ще з давніх-давен цикл свят називають Зеленими, інколи – трав’яними чи хоптяними. Напередодні неділі у суботу ми прикрашаємо («маюємо») храми, подвір’я, оселі зеленим гіллям і лепехою. Також гілками прикрашали ворота чи хвіртки, господарські споруди. А ще встановлювали на городах, щоби був хороший урожай.
Як твердять священники, це робиться у знак того, що Святий Дух оновлює кожну людину, адже людина, яка живиться Святим Духом, починає розквітати, має можливість принести плоди для Христа. Це дуже гарне символічне порівняння.
Наші предки вірили, що, встеливши трав’янистою зеленню підлогу та прикрасивши домівку, трави, які до часу свята набрали повну силу, зможуть поділитися нею з людьми. Крім того, трави виганяли з дворів і будинків злих духів, захищали сім’ї від лихого ока і хвороб, допомагали одужати слабким і хворим людям, тваринам. Наприклад, полин, зірваний на Трійцю, захищає дім і родину від нечистої сили, м’ята оберігає дітей від поганих снів і переляку. Також наші прадіди збирали росу і використовували її як ліки від різноманітних хвороб.
На свято Трійці дівчата ворожили на сплетених віночках і вірили, що якщо на Трійцю наречений засватається, а на Покрову молоді одружаться – життя буде довгим і щасливим. Дівчата ворожили на зозулі. Вони запитували у птаха, чи довго їм ще кувати в батьківському домі. І зозуля рахувала, стільки років їм чекати сватів.
Також наші прадіди вірили, що свічки, принесені в цей день з церкви, захистять дім і його мешканців від зла і напасті.
ЧОМУ «БОГ ЛЮБИТЬ ТРІЙЦЮ»?
До речі, у нашому краї на Борщівщині є село Трійця, на Кременеччині – Духів. Є села Зелене – на Борщівщині, Гусятинщині, Зелена – Бучаччині та Чортківщині, Зеленче – Теребовлянщині, Устя-Зелене – Монастирищині, Зелений Гай – Заліщанщині. У багатьох населених пунктах краю святкуватимуть храмові празники.
Роса, що випала в Трійцю, вважається дуже корисною для здоров’я і краси. Дівчатам радять нею вмиватися, щоб зберегти свою молодість і красу.
Церкви, названі на честь Пресвятої Трійці і Святого Духа, також мають цікаве історичне минуле, деякі з них є пам’ятками архітектури (Бережани), перебудовані з костьолів (с. Ярославичі, Зборівщина), перевезені з інших населених пунктів й заново зведені (с. Майдан, Гусятинщина, у храмі зберігалася чудотворна ікона Пресвятої Богородиці, яку пошкодили під час татарських набігів, нині образ у новому храмі), у них зберігаються чудотворні ікони (с. Зарваниця, Теребовлянщина), на них встановлені пам’ятні таблиці (Залав’є, Теребовлянщина) та ін.
Цього дня священники вдягають зелені ризи, а жінки колись вбиралися у зелені хустки.
Після Першої світової війни на Галичині також була традиція напередодні Зелених свят прибирати могили січових стрільців та їх насипати, особливо активними у вшануванні українських героїв були товариства «Просвіта» й «Охорони воєнних могил». Крім того, під час Зелених свят пластуни та молодь влаштовували походи на Лисоню та інші місця бойової слави усусів.
Того ж дня віряни відвідують не лише храми, а й віддають належну шану своїм світлої пам’яті родичам, друзям, знайомим. Також у багатьох населених пунктах краю священники освятять оселі, криниці, поля і здійснять богослужіння на чотирьох кінцях сіл. Це давня традиція, люди переконані, що Господь почує їхні молитви і буде добрий врожай, що Свята Трійця упродовж року оберігатиме населений пункт та його жителів від різних епідемій, війн, градобоїв, повеней, інших природних стихій. Часто дорогою до полів траплялися придорожні хрести, фігури, то священник згадував імена доброчинців, які їх встановили, і промовляв молитву.
Також була традиція зв’язувати кілька стеблин жита чи пшениці, щоб зерно «зав’язувалося» у колоссі.
На Зелені свята, йдучи до криниці, не можна говорити «пішов за водою», а треба казати «пішов по воду», бо можна потонути.
Наші прадіди через багатство зелені, спів птахів і різноманітні традиції дуже любили Зелені свята, тож недаремно народна приказка каже: «Бог любить трійцю».

Віктор Уніят