Життя після вогняного пекла: тернопільський захисник бореться за здоров’я та мріє потримати дитину на руках
Ось вже чотири місяці тернополянин перебуває у Бельгії, де лікується після отриманих опіків на Донеччині. У цей нелегкий час надійною підтримкою для нього є вагітна дружина Антоніна, а також двоє дітей: донька Каріна та син Марчик. Найбільша мрія Ігоря Скибиляка – відновитися і самостійно забрати дружину та новонароджену доньку з пологового, пише 20 хвилин.
Діти мають жити у вільній Україні
39-річний Ігор Скибиляк родом з Тернополя. У рідному місті одружився, разом з коханою Антоніною виховували двоє діток. Чоловік займався облаштуванням та ремонтом дахів, встановленням мансардних вікон, а вільний час присвячував родині. Разом відпочивали, подорожували, раділи звершенням та підтримували один одного.
Безтурботність перекреслило повномасштабне вторгнення.
— Ігор завжди повторював, що мусить стати на захист України, зупинити російського ворога, зберегти життя дітям. І ніякі вмовляння на нього не діяли. Одразу записався до місцевої територіальної оборони, а з травня 2022 року їздив волонтером на фронт. Здійснив десятки поїздок на Харківщину, Донеччину та інші гарячі точки. Вдавалося передавати хлопцям автомобілі, гуманітарні посилки, обладнання. Інколи перебував вдома лише кілька годин і знову їхав. Він мені повторював: «Треба їхати, хлопці чекають», – згадує дружина тернополянина Антоніна Скибиляк.
До лав Збройних Сил України тернополянина призвали у травні 2023 року. Він пройшов навчання на українських полігонах, а згодом – у Великій Британії. Разом з побратимами воювали на східному напрямку у складі окремої штурмової бригади, де його призначили оператором безпілотних літальних апаратів.
– На фронті чоловік отримав позивний «Криша», а бойові пташки заполонили його серце. Він завжди радів, коли за допомогою дронів вдавалося уразити ворога чи його техніку. Постійно наголошував в родині та серед знайомих, що дрони – необхідність на фронті, що треба більше купувати, адже це дійсно полегшує роботу військовим, допомагає розвідувати ситуацію на ворожих позиціях і не дає проскочити «засланцям». З нього брали приклад, він вчив літати «новеньких» на нулі й щиро радів їхнім успіхам. Донеччина стала для нього місцем війни, дороги якої він вивчив напамʼять ще під час волонтерства, – розповідає дружина Антоніна.
Витримав десятки операцій
18 серпня 2024 року Ігор Скибиляк виконував завдання між двома населеними пунктами на Донеччині. І саме у цей момент ворог скинув вибухівку. Зі слів дружини військового, її чоловік втратив свідомість, а територія навколо нього спалахнула.
– Чоловік отямився і дивом врятувався з вогняного пекла. На ліктях вдалося дістати до побратимів. Він наголошував побратимам, що його мають врятувати, вивезти до лікарні, бо вдома чекають двоє дітей та вагітна дружина. У надважкому стані повторював, що мріє потримати третю дитину на руках, а в старшої доньки танцювати на весіллі. Пам’ятаю, як повідомили про його поранення, то я вагітною зірвалася і поїхала на Донеччину. Взагалі не знала, в якій лікарні, в якому стані. Тоді востаннє була вдома, – говорить Антоніна Скибиляк.
Внаслідок ворожого влучання Ігор Скибиляк отримав опіки 56% тіла. Дружківка, Дніпро, Київ, Львів, Польща, Бельгія – за життя тернопільського захисника боролися і борються медики на різних рівнях. Кілька місяців він перебував у реанімації, переніс десятки операції.
— У Бельгії Ігор від четвертого вересня. Тут його оперували, пересаджували як власну, так і донорську шкіру, але досі є відкриті рани. Попереду ще багато операцій, тривала реабілітація. Але критичний період минув, за що ми дякуємо медикам та Богу. Нещодавно вже перевели з реанімації у звичайну палату. Попри всі складнощі, у чоловіка завжди гарний настрій, віра і надія на краще. Своїм позитивом заряджає навіть місцевих медиків, – каже пані Антоніна.
Завжди поруч з чоловіком є дружина Антоніна. Також вдалося приїхати до батьків і дітям: Каріні та Марчику. Аби підтримати їх, вони у лікарні влаштували гендерпаті, під час якого дізналися, що незабаром в родині з’явиться ще одна донечка.
Головна нагорода – Перемога України
У жовтні 2024 року військовий госпіталь, в якому лікується тернополянин, відвідав Володимир Зеленський разом із міністеркою закордонних справ Бельгії Хаджею Лабіб. Він нагородив Ігоря Скибиляка державною нагородою – орденом «За мужність» III ступеня.
Зазначимо, що це вже друга нагорода тернополянина. Адже ще у січні 2024 року він отримав «Золотий хрест» від Валерія Залужного (колишній головнокомандувач ЗСУ – прим. ред). Зі слів дружини, Ігор Скибиляк не вважає нагороди та медалі головним досягненням. Найважливіше для нього – живі рідні, друзі, побратими та вільна Україна. Проте вдячний керівництву країни за відзнаку.
Ігор Скибиляк закликає всіх українців не здаватися і допомагати захисникам на фронті. А ось своїм побратимам передає вітання та просить берегтися, триматися у надскладних умовах. Також дякує всім за молитву, допомогу та підтримку.
