Коли впала бомба, хата перевернулася на ту яму, де були хлопці, — спогади ветерана з Тернопілля Степана Балабана

Кажуть, що Бог додає віку тому, кого любить. 11 листопада ветерану Великої вітчизняної війни Степану Івановичу Балабану виповнилося 97 років. 
Волонтерський загін села Малий Ходачків «Зернятко добра» від учнів та педагогічного колективу школи привітав ветерана з днем народження.
Степан Іванович народився у селі Костянтинівка, у сім’ї Івана та Катерини Балабанів. Закінчив 4 класи місцевої школи. Разом з однокласниками брав участь у Різдвяному вертепі. Улюблена пісня Степана Івановича — «Степом, степом».
Багато довелося пережити цьому витривалому, мужньому, великої сили волі і духу чоловіку. У 1944 році, коли йому було 23 роки, 70 чоловік повезли потягом з Гречаного до Білої Церкви. А звідти — на Камчатку. Ветеран згадує, як вони із сусідом утікали від обстрілів і заховалися у ямі. Коли впала бомба, хата перевернулася на ту яму, де були хлопці. Вони не загинули, проте іншого земляка, Миколу Штику, який також переховувався у ямі, не знайшли. Через деякий час наших воїнів відправили у Манчжурію. Згадував, що мав бойового товариша Миколу Леськіва з Білобожниці, що поблизу Кам’янця-Подільського. Воювали разом і товаришували, та після війни так і не довелося зустрітися.
Одружився з Марією Іванівною. Народилося у них троє дітей: Дарія, Євгенія та Михайло. У ветерана турботлива родина, яка дбає про його добробут. Він нагороджений орденом «За мужність» та орденом Слави, багатьма медалями. Проте найвищою нагородою для нашого ветерана є любов Господня, тепло й опіка рідних і близьких.
Шановний ветеране! Нехай Бог дарує вам здоров’я, мир вашому серцю і радість в кожному сонячному дні!
Жанна БАСЮК, заступник директора з виховної роботи 
комунального закладу Тернопільської райради 
«Малоходачківська ЗОШ І-ІІІ ступенів»