Тернопіль запитань Василя Махна

з тою яку любив – нині дружиш
у її квітнику – іриси; в твоєму – китайські ружі
приятель просто тепер – зірка з бронзи
інший – з студентських – старіє як пес
сонми метеликів й молодих поетес
а місто для мене – порожнє

можна співати про місто кульбаб
можна в «Козі» пригадати про БАМ
можна гортати життя як книжку
нічого уже не заступиш стихом
насінням кульбаби розлітається хор
нитка – окремо; окремо – пришва

мама іде по розсохлий баян
потім співає – але це не твоя
музика – навіть не твій страх
по телевізору крутять футбол
а на полиці російський Лі Бо
з яким ночами вилазив на дах

ну, а та що була золота – яку любив
тепер смажить налисники – варить супи
пам’ятає вірші – береже листи
і обійми друга чомусь важкі
щось там риють по місту служби міські
й підмітають місто псячі хвости

промигнуло місто і серпень із ним
то кого я чекаю в провулках пустих?
і стою у центрі – й прийшов під «Музу»
може цього метелика? – може ірис?
може вірш Лі Бо що дощем проливсь?
може те що було музикою?