Жінки в тернополіській патрульній поліції

«За рік роботи вже навчилася «читати» правопорушників за поведінкою і мовою жестів. Коли їдеш на виклик ніколи не знаєш, що на тебе чекає. Ніколи не забуду 26-річного хлопця, який мав проблеми з психікою. Він нам читав псалми з Біблії напам’ять. Мама викликала нас, бо в нього трапився криз і він все потрощив в хаті. Ми ледь його заспокоїли до приїзду швидкої».

Ірина Сочинська, інспектор 1-ї роти

«Мій батько і дідусь працювали правоохоронцями, тому , що таке робота поліцейського я добре знала і була готова. Завжди на службу беру з собою медальйон із зображенням Матері Божої Семистрільної. Його подарувала мені сестра на присягу. Ніколи не забуду очі 10-річної дівчинки, яка самотньо блукала вулицею, бо мама вдома напідпитку. Найбільше вразило те, що коли ми її привезли додому, то мати ледь трималася на ногах… В сусідній кімнаті бавився молодший син. Видно було, що сім’я доволі заможна. Ми зателефонували до чоловіка, він якраз поїхав у відрядження, розповів, що в дружини проблеми з алкоголем. Довелося йому екстрено повертатися».

Алла Кащишин, інспектор 3-ї роти

«Заявку до патрульної поліції подав замість мене мій товариш. За що йому і дуже вдячна. Навіть нікому і не зізнавалася, допоки не пройшла всі етапи відбору. У минулому працювала медсестрою. Ці навички особливо стають у нагоді на службі. Ситуації трапляються доволі непередбачувані. Пригадую, надавала допомогу чоловікові, який намагався вчинити самогубство. На щастя, його вдалося врятувати».