Вірити Wikileaks не можна

Вірити Wikileaks не можна, каже сходознавець Антон Розвенвайн. І пояснює – чому

Антон РОЗВЕНВАЙН, 40 років. Сходознавець, журналіст. Народився в Києві. Навчався на факультеті лінгвістики в Міжнародному інституті лінгвістики і права. Живе в Києві, Бостоні, Санкт-Петербурзі. Володіє арабською. Пише аналітичні статті для українського журналу “Публичные люди”. Одружений. Має 5-річного сина.

Хто з високопосадовців  сумнівається в достовірності дипломатичного листування, яке оприлюднили на сайті Wikileaks?

– Барак Обама і Гіларі Клінтон вдають, ніби Wikileaks узагалі не існує. Не відбулося й ротації американських послів. Хоча, цілком можливо, сам президент оприлюднив дипломатичне листування, аби провести таку ротацію.

У Сполучених Штатах зараз велика проблема: старі дипломати, виховані в епоху холодної війни, погано “січуть” перебіг подій у сучасному світі, припускаються помилок. Одна з них – війна в Іраку. Американці розпочали її, бо отримали інформацію, ніби там є зброя масового знищення. А як  насправді було, ніхто не знав. Навіть самі іракці не здогадувались, що в них є така зброя. Про підпільні іракські технології американці довідалися від агентурної мережі, що складалася з діаспори й місцевої опозиції. Після війни остання домоглася свого – прийшла до влади. Проте коли з’ясувалося, що нічого в Іраку немає, консультант адміністрації Джорджа Буша щодо Іраку Ахмад Чалабі, який мав стати президентом “нової” держави, опинився за ґратами. Сидить там і досі.

Якби американо-іракська війна почалася після появи Wikileaks, ми читали б листи, де американські дипломати переповідають плітки іракців про володіння зброєю масового знищення. Ірак міг блефувати, аби залякати інші арабські держави. Мав із ними погані стосунки.

Про які держави дізнаємося з Wikileaks щось нове?

– Найважливіші повідомлення стосуються Пакистану й Ірану.

Влада Пакистану погано контролює північний регіон країни. Заселений пуштунами, він етнічно й мовно дуже відрізняється від решти Пакистану. Там завжди панувала анархія. Держава не надто встряє в те, що відбувається. Бо коли починає проводити там чистки, в Ісламабаді чи Карачі одразу стається щось жахливе. Так само як у Росії бойовики  організовують теракти в столиці.

За даними Wikileaks, Усама бін Ладен переховується в пакистанському місті Кветта, а влада Пакистану веде переговори з талібами за спиною Америки. Насправді, вона приречена це робити. Адже, не домовляючись ні про що з терористами, Пакистан ризикує опинитися у стані громадянської війни. Держави, що визначають світову політику, замислилися над роззброєнням Пакистану. Індія веде з ним гонку ядерного озброєння. За посередництвом Ізраїлю, який розглядає Індію як союзника в боротьбі з ісламським світом, вона налагоджує дружні стосунки з Великою Британією і США. Американці давно хочуть навести лад у Пакистані. Два роки тому американські літаки розвідували пакистанський кордон. В Афганістані американці, запросивши консультантів з Індії та Ізраїлю, створили розвідку. У її складі афганці, колишні терористи у війні проти Радянського Союзу.

Яку цінність мають листи американських дипломатів з України й Росії?

– Українців потішила інформація Wikileaks, бо вони звикли вважати себе центром Усесвіту. Мовляв, весь світ тепер знає, що Фірташ співпрацював із Ющенком. Насправді немає приводу радіти, адже про Україну нічого нового не сказано. Американські дипломати читали “УкрПравду” чи KyivPost, які багато про це писали під час створення РосУкрЕнерго.

У листах також ідеться про російсько-грузинську війну. Одна частина документів свідчить, що винна Росія, у другій читаємо, що війну почала Грузія. Тобто, по суті, стосовно Росії теж нічого напевно не сказано.

Про що йдеться в депешах стосовно Ірану?

– Інформація Wikileaks щодо Ірану стосується конфлікту зі Сполученими Штатами навколо іранських ядерних технологій. Дипломати й політики Ємену, король Йорданії Абдула вели переговори з американськими дипломатами з приводу того, що було би непогано закидати Іран бомбами. Іран лякає арабські країни тим, що активно підтримує поширення шиїтського ісламу в усьому світі. Ізраїль агресивно налаштований щодо Ірану, бо це єдина мусульманська країна, де живуть багато євреїв і ніхто їх не чіпає. Головний ворог Ізраїлю – власна єврейська діаспора, яка не хоче їхати до  Ізраїлю. Американці не проти підтримати Ізраїль у конфлікті з Іраном. Але проблема в тому, що арабські країни таку підтримку сприймуть негативно, і в Сполучених Штатів зіпсуються з ними стосунки. Американцям до того ж буде важко пояснити своєму народу таку військову кампанію. Особливо після дискредитації в іракській операції. Поки що в усьому арабському світі Ізраїль сприймають як цуценя Америки. Хоча в самій Америці замислюються, собака крутить хвостом чи хвіст собакою. Адже у Штатах надпотужне ізраїльське лобі.

Wikileaks поширює порожню балаканину дипломатів. Та ці теревені піднімають експертний статус ізраїльського лобі в США. Іде робота з маніпуляцією масовою свідомістю. Бо після провалу в Іраку Штати можуть розпочати нову війну лише за умови, що їм довірятиме пересічний американський обиватель, якому набридло сидіти без роботи під час кризи.

Отже, Wikileaks – справа держав, зацікавлених в ескалації конфлікту навколо Ірану та Пакистану?

– Wikileaks працює на ісламофобні Індію та Ізраїль, а також на пробуджених Бушем націоналістів, які вимагають продовження республіканського проекту. Сюди також входять китайські діаспори, що виступають за руйнування комуністичного Китаю.

Хто складає команду Wikileaks?

– Над сайтом працювали китайські дисиденти, які наотримували американських регалій за просування демократії. Службу безпеки Wikileaks очолює людина, яка керувала Службою безпеки Google. Навколо Джуліана Ассанжа, засновника сайта, крутиться така неоднозначна особа як Ісраель Шамір – ізраїльський дисидент, який жорстко критикує Ізраїль із ліберальних позицій. Ставши незалежним експертом, він прийняв православ’я і тим самим дискредитував себе серед євреїв. Він – своєрідна єврейська страшилка. Бо ліберельні цінності й сумніви в необхідності тотальної війни проти ісламського світу перетворюють єврея на вихреста. До речі, Ісраель Шамір — почесний гість МАУПу, який штучно роздуває антисемітизм в Україні і тим підштовхує євреїв іммігрувати до Ізраїлю.

Чому Ассанжа заарештували?

– Його затримали на підставі звинувачень, за якими засудити неможливо. З одного боку, йому створюють образ мученика, аби підтримувати цікавість до інформації Wikileaks. З іншого, хочуть захистити Ассанжа від психів-патріотів. Раптом який-небудь американський націоналіст спробує застрелити його?

Що відомо про засновника Wikileaks?

– Ассанж походить з австралійської сім’ї хіпі. Таких рекрутують в агенти спецслужб саме з хіпового середовища, бо вони, як Метт Деймон у фільмі про спецагента Джейсона Борна, комфортно почуваються в дорозі. Тобто, він — take-a-risk agent, агент, який піддається ризику, безперервно мандрує. Вітчим Асанжа належав до секти “Велике Біле Братство”, ритуали якої включали терапевтичне вживання ЛСД дітьми. І досі невідомо, як саме цей наркотик впливає на свідомість. У 1970-ті в Гарварді під керівництвом ЦРУ з ЛСД проводили багато експериментів. Досліджували техніки маніпуляції людьми. І не лише в Сполучених Штатах, а й в Австралії, Великій Британії, усьому англо-саксонському світі, який на рівні спецслужб став цілісним після Другої світової війни. Тому факт, що спецслужби завербували саме австралійця, видається логічним.

Чому такі авторитетні видання як New York Times, Der Spiegel, The Guardian погодилися друкувати сумнівне дипломатичне листування?

– Світові ЗМІ з самого початку були втягнуті в обговорення Wikileaks. Улітку особи, що стоять за цією організацією, свідомо злили реальний компромат по іракській війні. Відтоді писати про Wikileaks стало трендом. Після цього не відреагувати на 92 тисячі документів неможливо. До того ж вони не порушили журналістської етики. Написали, що не знають, чи інформація достовірна, і тепер потроху її оприлюднюють.

Які наслідки матиме публікація дипломатичних депеш?

– Гучних скандалів не буде. Обама може звільнити кількох дипломатів.

Звідки могла взятися ця інформація?

– Її логічно розглядати як злив ЦРУ. У депешах спостерігаємо однобічне звинувачення Ірану і Пакистану. І не знаходимо жодного листа, який проливав би світло на брудну діяльність ізраїльської чи індійської спецслужб. Навіть якщо листи Wikileaks не підробка, маніпуляція йде на рівні того, що одні документи є, а інших немає. Перед публікацією Ассанж мав відфільтрувати всі дані, аби створити цілісну картинку.

До записок із підпілля, що випливають як розсекречені чи випадково знайдені, треба ставитися обережно, адже крутити ними найлегше. Коли ми розглядаємо загальнодоступну й відкриту інформацію, нечесність виникає на рівні аналітики. Інформація ж, яку отримав невідомо хто й незрозуміло звідки, має сенс лише тоді, коли хтось збирається нею спекулювати.

Чому злив величезного масиву документів стався саме зараз, а не, скажімо, 10 років тому?

– Світ стрімко змінюється. Європа втрачає геополітичне, цивілізаційне, фінансове значення. А у новій конфігурації вона нікому не потрібна. Європа майже повністю деіндустріалізувалася. Її заселяють вихідці з Близького Сходу – Європа сама перетворюється на Близький Схід. У неї немає армії, зате є армії в Сполучених Штатів і Росії. Америці достатньо послабити Китай, аби він не надто багато забрав під себе в Азії, і домовитися з Росією, аби контролювати безпеку в логістиці. Нинішня геополітична ситуація пояснює, чому американці змогли собі дозволити таку масштабну провокацію, як Wikileaks.

Які держави можуть набути геополітичного значення у майбутньому?

– Унаслідок послаблення Європи можуть виникнути дві наддержави – Польща й Туреччина. Коли буде завершено постачання газу через територію України, Європа опиниться в цивілізаційному глухому куті. Проте на Польщу це ніяк не вплине, адже вона отримує газ через Білорусь. Туреччина, відійшовши від націоналістичної ідеології кемалізму й повернувшись до ісламу, поступово встановить контроль над арабським світом.

Чи траплялися “зливи” секретної інформації до появи сайта Wikileaks?

– Архіваріус КДБ майор Василь Мітрохін протягом 20 років закопував “копії” секретних документів у себе на дачі. Переписував їх від руки. Назбирав три валізи. Документи стосувалися діяльності радянських спецслужб з 1918 року до початку 1980-х, коли майор пішов у відставку. 1992-го Мітрохін приїхав до Риги – на той час Латвія вже отримала незалежність – і зі своїми валізами пішов у посольство США просити політичного притулку. Американці йому відмовили. Мовляв, перевірити, чи це копії справжніх документів, неможливо. Те саме стосується аудіозаписів майора Мельниченка та електронних файлів, що з’явилися в розпорядженні Wikileaks. Мітрохін звернувся до британців, які надали йому притулок і надрукували його архів у двох величезних томах.

Спецслужби часто вдаються до маніпуляцій. Тому будь-якого перебіжчика підозрюють. У випадку з Wikileaks маємо справу навіть не з відступником, а з хакером, який нізвідки дістав мішок компромату. На українські сайти OРД і “Громадська прокуратура України” держбезпека й прокуратура час від часу зливають нібито секретну інформацію. Ми ж не ставимося серйозно до цих джерел. Чому тоді ми так схибнулися на Wikileaks?

Газета

загрузка...

Comments are closed.