Чоловік забрав дитину в матері через те, що вона Свідок Єгови?
Ми нещодавно порушували проблему тернополянки Лілії Проць, яка вже рік намагається “відвоювати” свого сина з рук заможного батька.
Нагадаємо, за словами жінки, чоловік незаконно забрав п’ятирічного сина від неї.
– Ми прожили шість років. І весь час чоловік поводився деспотично з використанням фізичної сили. Довший час я терпіла заради збереження сім’ї. Але коли я з’ясувала, що чоловік мені ще й зраджує (жінка надала «Погляду» докази неадекватної поведінки та зради чоловіка, – прим. ред..), я у травні 2013 року забрала дитину і переїхала до батьків. Відповідь чоловіка не забарилась – вже у липні 2013 року він за сприянням міського районного суду та опікунської ради на чолі з Герасимовою з допомогою міліції та виконавчого суду відібрали у мене сина. Чоловік достатньо забезпечений, щоб зам’яти цю справу – має свою стоматологічну клініку та кабінет стоматології в Білому домі. Але я не здавалась – подала апеляцію по скасуванню даного рішення. Чоловік на моє право піклуватись про дитину, почав порушувати проти мене кримінальні справи – про викрадення дитини, про підготовку до вбивства дитини, звинувачував у крадіжках, а зараз звинувачує мене у тому, що я його страшно побила, – каже Лілія Проць.
Також Лілія Проць зверталась по допомогу о голови ОДА Олега Сиротюка та до Марії Чашки. У зверненні до пані Марії жінка звинуватила батька у проведені над дитиною психологічних експериментів.
Батько дитини теж надав свій коментар щодо даної ситуації:
Не буду встрявати у розлогі дискусії в ЗМІ, виносити на осуд громади нашу непросту родинну справу, адже вона стосується найделікатнішого — долі дитини. Не йде мова про добру маму і поганого тата чи погану маму і доброго тата, а передусім про захист прав дитини. У Сімейному кодексі та інших законодавчих документах чітко прописані усі гарантії неповнолітніх, власне, тому дане питання виключно у компетенції органів, які займаються захистом прав дитини, а також судочинства.
Комісія з питань захисту прав дитини Тернопільської РДА неодноразово приймала рішення про те, що наш з Лілею син має проживати за адресою, де він мешкає від народження, тобто — вдома. І це не є забаганка чи амбіції «заможного батька», як намагається потрактувати колишня дружина. Ми рівні перед законом, маємо однакові права щодо дитини, а що стосується місця проживання нашого сина, то комісія прийняла одностайне рішення, враховуючи усі непрості моменти, при цьому керувалася виключно інтересами дитини, а не когось із батьків.
Я не боюся повторних комісії, зміни складу її членів, бо ніколи не намагався вплинути на їхню думку. Для мене найважливіше, аби син відчував спокій, любов від рідних, зокрема й матері, і захист від шквалу негативу, який ринув на нього після нашого розлучення.
Зрозуміло, що і я, і Ліля любимо нашого сина, як і те, що немає абсолютно ідеальних батьків — у різних обставинах можемо піддаватися емоціям, помилятися, і ми — не виняток. Усі ці аргументи повинен вивчити суд, але від цього не повинна ще більше страждати наша дитина. Веду до того, що колишня дружина чинить абсолютно неприпустиму річ — оприлюднює особисту інформацію про сина у ЗМІ. А тепер запитую журналістів: чи можна публікувати прізвище дитини, фото, адресу проживання, а тим паче медичні висновки про стан її здоров’я?! Якщо ви не берете до уваги норми Конституції України та Європейської конвенції про права людини стосовно питання захисту приватності, то принаймні повинні керуватися елементарною журналістською тактовністю. Адже оприлюднення даних про дитину у даному випадку — це не суспільний резонанс, це злочин проти дитини. З часом минуть усі ці судові перипетії, а синові жити у Тернополі, і «шлейф» негативу може обернутися проти нього. Дитина ні в чому не винна, вона має право на спокійне щасливе дитинство.
Суд визначив для Лілі час на перебування з дитиною, однак вона не рахується з жодними рішеннями і не виконує їх. Навіть не навідалася на день народження хлопчика, а він, не буду приховувати, чекав цього. Мріяв він і про поїздку зі мною на відпочинок за кордон, але Ліля не дала дозволу. Чому?! Наш син потребує окрім батьківської любові й опіки ще й материнської, але, на жаль, отримує лише скандальні відвідини матері з диктофоном для подальшого шантажу проти мене. Невже це нормально, коли мати у присутності сина починає з’ясовувати стосунки, «атакує» надуманими підозрами, погрожує спалити будинок, у якому ми живемо, вбити нас? Хлопчик сприймає все це буквально… Дитяче серце дуже вразливе…
І наостанок. З цього, власне, варто було розпочати коментар, адже, переконаний, це стало причиною розлучення і нинішнього пекла довкола дитини. Найперше, чим керувалася і керується колишня дружина, — це воля Єгови, оскільки вона належить до відповідної релігійної організації. Моя помилка, що на початках наших стосунків повірив її фальшивим словам, ніби батьки змушують її відвідувати цю секту. Насправді, як згодом виявилося, жінка зомбована, вона намагалася сформувати «свідка Єгови» і з нашої дитини. Свого часу вона відмовилася бути присутньою на хрестинах сина, згодом почала забороняти йому молитися перед іконами, Ісуса називала «звичайним дядьком»… Насаджувала вчення свідків Єгови і водночас насміхалася над християнством. Від народження сина ми разом з ним відвідуємо греко-католицький храм, а дружина намагається переламати його на свій бік — таке роздвоєння лише шкодить йому. Я толерантний до інших віросповідань, але чи це нормально, коли мати залишає без нагляду маленьку дитину й утікає на зібрання в дім молитви? «Єгова на першому місці у моєму житті, а сім’я — на другому», — пояснює вона. Мене дивують і непокоять такі фанатичні підходи, тому я навіть зважився звернутися із даним запитанням до пастора спільноти, яку відвідує Ліля, але так і не отримав пояснень.
Виходячи з цього, віддати сина дружині, для якої першочерговим є релігійні зібрання, а не дитина та сім”я – це скалічити дитину.
Підросте син — сам обере свій шлях щодо віросповідання. А наразі я хочу, щоб він мав щасливе дитинство, зростав у доброті, спокої та любові.
батько посилається на Конвенцію з прав людини, Конвенцію з прав дитини, Конституцію України, але чомусь не до кінця ознайомлений з усіма правами або вибірково акцентує свою увагу на тому, що йому є вигідним аби виправдати себе та замилити очі усім!
КОНВЕНЦІЯ
про захист прав людини і основоположних свобод
Стаття 9
Свобода думки, совісті і релігії
1. Кожен має право на свободу думки, совісті та релігії; це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання, а також свободу сповідувати свою релігію або переконання під час богослужіння, навчання, виконання та дотримання релігійної практики і ритуальних обрядів як одноособово, так і спільно з іншими, як прилюдно, так і приватно.
Згідно декларації ООН
Принцип 6. Дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітню дитину не слід, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучати зі своєю матір’ю. На суспільстві і на органах публічної влади повинен лежати обов’язок здійснювати особливе піклування про дітей, що не мають сім’ї, і про дітей, що не мають достатніх засобів для існування. Бажано, щоб багатодітним сім’ям надавалась
державна або інша допомога на утримання дітей.
Стаття 3. Право на свободу совісті
Кожному громадянину в Україні гарантується право на свободу
совісті. Це право включає свободу мати, приймати і змінювати
релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи
разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати
ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно
поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання.
Ніхто не може встановлювати обов’язкових переконань і
світогляду. Не допускається будь-яке примушування при визначенні
громадянином свого ставлення до релігії, до сповідання або відмови
від сповідання релігії, до участі або неучасті в богослужіннях,
релігійних обрядах і церемоніях, навчання релігії.
Батьки або особи, які їх замінюють, за взаємною згодою мають
право виховувати своїх дітей відповідно до своїх власних
переконань та ставлення до релігії.
і таких законів є більш ніж достатньо,але батько для збереження власної репутації, не подивуюсь маму і ще у чомусь звинуватить…А наші чиновнички керуються лише грошима, які наш ОДА-лікар щиро пхає у їх кишені аби вони замовчували і шукали до чого можна було б ще придертись у тієї мами!
Співчуваю чоловікові, бо сам колись мав такий “досвід” – дружину затягли в секту свідків. Замість нормально поговорити, вона не переставала проповідувати. Ні в гості з нею піти, ні в люди вийти, ні навіть лягти з нею спати – у неї в голові тільки одне варилося. Так здається збоку – хай собі говорить, але то можна було здуріти. Реально нерви іноді здавали. А коли у двері дзвонили її брати і сестри з секти, мене буквально колотило, бо вона з покірним виглядом одягалася і ішла з ними на обовязкові проповідування по вулицях. А ще виносила не відомо куди наші заощадження. Не допомагали ні мої прохання, ні ультиматуми. Так і розлучилися. Дітей у нас не було, то й таких проблем не відчув, як цей чоловік. Тепер десятого застерігаю не зв’язуватися з сектантами, бо не буде життя.
Ми живемо по сусідству з Процем.Хочу трішки спростувати те що він тут накатав. Коли у них народився Сашко, то Лілю можна було часто побачити біля будинку. У них велике подвіря, і Ліля завжди щось робила на ньому. То грядки насадить, то рози обрізає, то газон косить,прийшла весна вона дерева білить, то на клумбі щось садить а Сашко біля неї завжди щось собі шпортає в пісочку.Ми часто у літні вечори з сусідками та дітьми виходили на вулицю, а вона дуже рідко…у неї ніколи не було часу, то малого купати то вечерю Іванові готувати, то Іван кудись їде треба йому сумку поскладати. Їй ніколи до розмов! Часто чули як він кричав до неї але не втручались, чужа сімя. Щодо христин то вона була, приймала гостей,і ми були серед них. Її батьків ніколи не бачили, а от його часто навідувались.Бачили як вона приходила до Сашка і стояла по 20хв.поки Іван не відкрив її дверей.Жах, і ця людина грекокатолик!!!Так набожно кожної неділі ходить у церкву!
Я є дійсною сусідкою цієї сім”ї.Ми з сусідами живемо дуже дружньо і часто спілкуємось.Беруть мене великі сумніви нарахунок коментаря так званої Сусідки,оскільки Ліля з нами,як сусідами спілкувалась рідко,чи то через віру,бо всі ми православні..А коли мали можливість спілкуватися з нею,то вона або хвалилась своєю домогосподинею,або розповідала про курорти на які її возив чоловік.А Івана знаю добре.Він є добра,щира людина,завжди привітається,поговорить.А Ліля з сусідами була не дуже привітна..Минулого літа,коли Іван забрав Сашка,то я бачила,як вони троє гуляли на подвір”ї,а потім я взагалі не бачила,щоб Ліля приходила до них.Ніколи не бачила,щоб її хтось не пускав до хати.А про вищесказаний коментар ,який написала нібито СУСІДКА,то хто ж може знати такі подробиці,і так себе хвалити,як не сама.
прошу пана, а де очі були? Перша жінка не стрункої статури, друга жінка не могла бути жінкою через першу жінку з якою мали сь те шлюб церковний і не були офіційно у розводі, третя жінка-стоматолог:розумна, красива, викладач у нашому Тернопільському Медичному Університеті, нє ще захотілось жінки з іншої релігії!Як про першу дитину не думав так і про другу,теж не думає!Дочка перейшла через це,і він хоче щоб і син пережив щось подібне!
Не знаю, яка Ліля мама, але загалом – пихата мажорка, яка вийшла з бідосі, а розпустилася через гроші чоловіка. Він сам винен, що догоджав жоні, возив на відпочинки, купував гори шмоток, машину. Коли чоловік усім забезпечує, то жінка має хоч трохи бути вдячною. Якось бачив, як вона перед людьми обзивала чоловіка, грюкнула дверима машини і гордо пішла. Він був як обпльований. То як таке терпіти? Вона тепер вдає з себе жертву, але хай би була дбала про чоловіка і дитину, а не про свою секту, тоді й жили би разом.
Перестань,не муч дитини,
Тобі щось бракує…
Бо бєш жінку без причини.
Хто ж її врятує?
Ти чого до церкви ходиш?
Молишся, клякаєш?
Як прийде біда до тебе,
тоді все згадаєш.
Ти стидайся,чоловіче,
Третю жінку маєш.
Бєш і копаєш ногами,
Грубо ся знущаєш.
Стільки років уже маєш
Жінку молоденьку.
І синочок підростає,
Любить свою неньку.
А вона більше не хоче
У тебе служити,
І не буде в твоїй хаті
Із синочком жити.
Навернися ти до Бога,
Щиро помолися,
А у церкві від порога
Проси і хрестися.
За гріхи проси свої
Прощення з сльозами,
І за те що, на дружину
Кидавсь з кулаками.
Наостанок поклянися
Перед образами
І дитину відпусти
До рідної мами!
Ну 4 коментарі з однієї ip адреси написані )))абсолютна обєткивність.Співчуваю батькові якшо проти нього таке пишуть.
Як не дивно, але не з однієї, тому, Правде, не так все, як ВИ собі думаєте
цікаво і дуже доречно! http://profirate.com.ua/doctor_detail.php?id=2697 , а тепер робіть висновки чиєю прерогативою є хвалити власну персону, та ще й з однієї та самої адреси!!!