“Зручний і файний Тернопіль після народження донечки гостинно захлопнув переді мною більшість дверей”, — тернополянка про проблеми з пандусами

Пост із Facebook тернополянки Natalija Kovalkova:

Про пандуси або Мамочки з обмеженими можливостями.
Довгий і нудний пост:)
А все тому, що такий мій зручний і файний Тернопіль після народження донечки гостинно захлопнув переді мною більшість своїх дверей. Ну як, двері то є, але вони знаходяться за три чотири сходинки від мене з візочком.
Для багатьох буде сюрпризом, що в роддомі разом з немовлям не видають людину, котра зможе постояти надворі з візочком, поки матусі треба буде вирішити якісь питання протягом робочого дня, коли її родичі також працюють (це щастя, якщо вони взагалі є, а як ні?..)
Та і сама мама, котра за визначенням Українського законодавства потрапила зі своїм малюком в маломобільну групу населення, хотіла б і далі почувати себе повноцінним елементом суспільства. І, оскільки, більшість дітей гарно сплять надворі, то саме в цей час і з‘являється можливість для мами вирішити якісь питання у місті, щось придбати, або просто попити чайок у наших Тернопільських генделиках.
Але тут я зіштовхнулась з проблемою, що потрапити з візочком багато куди я просто не можу((
Візочок з дитиною це одне, переживем, але якщо візок інвалідний? Я весь час тепер про це думаю.
Хоча людей з обмеженими можливостями в нас рідко побачиш – непристосовані в’їзди на тротуари, під‘їзди, будівлі. Тому здається, що їх немає, а вони є, просто живуть заручниками своїх осель.
Окрема радість, коли пандус є, але якраз на його вершині стоїть величезна ваза, яка підпирає двері, а двері чомусь зазвичай відчиняються саме в той бік, де пандус. Це такі новітні дизайнерські чи інженерні рішення? І якщо я ще можу залишити внизу візочок, закрити двері, виїхати і потім їх знову відкрити, то для людини на інвалідному візку ця місія не здійсненна в принципі.
Але і це не все, бо за дверима на тебе чекає «доброзичливий» погляд персоналу, в якому чітко читається «радість» від твого приходу. Бо ж заклади теж пристосовані виключно для вертикальноходячих здорових людей без «причепів».
А ще є пандуси, які для пересування по них зовсім не пристосовані. Вони просто є, як деякі структури в нашій країні, бо передбачені законодавством, а практичної користі від них нуль. Різковертикальні, наприклад. Ризикувати тим, щоб перекинути візок з дитиною мало хто буде.
Тому порада для тих, хто таки встановив пандус (бо з тими , хто ні – все зрозуміло), позичте у когось інвалідний візок і спробуйте ним потрапити всередину, а ще попросіть маму з візком, в якому лежить немовля (а це +\- 20 кг) скористатись вашим пандусом.
Повірте, я б з радістю ходила зараз по ваших магазинах, чи пила чайок у ваших багаточисельних Тернопільських закладах, чи вирішувала побутові справи, але не можу, бо банально не можу туди потрапити.
Затягнути вгору через 4 сходинки візок з дитиною, коли двері відчиняються назовні неможливо!
І ще, шановні очільники нашого міста, перед тим як будете розповідати, що Тернопіль гостинно відкриває для всіх свої двері, згадайте про тих, для кого вони наглухо закриті.