Почаївська лавра демонстративно кинула виклик владі. Що далі?

Телерантність політиків до церкви як інституції,  а особливо до так званої «української» церкви Московського патріархату, сьогодні як ніколи може вилізти боком пересічним мешканцям Тернопільщини. Адже клірики Почаївської лаври вирішили «пограти м’язами» і впродовж доби не надавали імунологам та поліції списки учасників церковного хору, двоє з яких інфіковані коронавірусом.

Зараження у хористів, один з яких ще й є священником, підтверджено лабораторно. Наступним кроком для непоширення інфекції є встановлення кола контактних осіб та їх ізоляція. В першу чергу мова про решту учасників хору. І тут – бінго! – у лаврі спочатку взагалі не йдуть на контакт з представниками влади, а врешті обіцяють надати необхідний список через добу. В час епідемії! Коли лік іде навіть не на години, коли дорога кожна секунда!!! Хотілося б побачити аналогічну ситуацію в Китаї. Не обов’язково напередодні піку епідемії, а навіть у березні-квітні. Гадаю, не варто пояснювати, де б зараз перебував такий настоятель храму. Якщо він за такої ситуації взагалі б вижив.

Але в Україні, з її толерантністю, така абсурдна ситуація не лише можлива, а й лишається безкарною. Тому і процвітають в нашій державі «медведчуки», «рабіновичі», «невінські». Проросійські канали стали надійною «п’ятою колоною»  Кремля. А тепер Москва ще й отримала доступ до біологічної зброї. І застосовувати її не так вже й важко.

Адже через відсутність адекватної просвітницької політики з боку керівництва держави маси, які готові слухатися саме московських попів, досить чисельні. В тому числі і на Тернопільщині. Фактично, північні райони є оплотом російської церкви. Причому Українська греко-католицька церква, немов за втаємничим пактом про ненапад, навіть не просувається роками в даному напрямку, обравши для себе курс на Хмельниччині. Тож зараз тисячі жителів Тернопільщини – на гачку московських попів. Які пропагують в час коронавірусу «незламність віри», з масовим причащанням та відвідуванням літургій.

Представники влади та місцевого політикуму навести лад в Почаєві особливо не намагалися. Так, псевдопатріоти різного окрасу використовували лавру для систематичної критики опонентів. Та щойно ставали владою, одразу забували про оплот Московщини в «західняцькій» ментально продержавницькій області. Особливо виразно це проявилося в часи Віктора Ющенка, коли після «Помаранчевої революції» ніщо не заважало скасувати указ, виданий ще за президентства Леоніда Кучми, про передачу історико-архітектурної пам’ятки російській церкві. Голова області Іван Стойко, який з приходом на посаду в ОДА грозився їздити на «броньовику», виявився насправді заслабким і як керівник, і як особистість. Врешті «помаранчева команда» так захопилася «бджолами», що міцно себе приспала, забувши про реальну загрозу у себе під боком.

 

Натомість агенти «руского міра» не дрімали і вправно виконували свою місію. Невдовзі до влади повернувся проросійський режим на чолі з Вікторем Януковичем, а розмір лепти в цьому процесі братії лаври достеменно не знає ніхто. Періодично активістами чи пересічними жителями озвучувалися заяви, що в Почаївській лаврі поширюють проросійські інформаційні матеріали, що в пік доленосних для держави подій там навіть начебто базувалися приїжджі «тітушки». А напередодні отримання Україною томосу під час організованого московською церквою в Почаєві хресного ходу, в колоні з’явилися молоді люди в футболках з написами «Готуйся до війни». Що вже говорити про систематичне нетолерантне відношення у лаврі до відвідувачів інших конфесій, особливо проукраїнськи налаштованих.

Проте все це постійно сходило з рук. Як, напевне, зійде і зараз.

Сьогодні державні стурктури браво відрапортували про свою активність. Працівники Державної служби з надзвичайних ситуацій провели в лаврі дезінфекцію, поліцейські встановили на в’їздах до Почаєва пости, щоб не допустити приїзду паломників з інших населених пунктів. Але вся ця видима активність не вирішує головної проблеми.

Полягає вона у наявності держави в державі. Яка діє за своїми правилами, іноді на шкоду суспільству. Влада цивільна не хоче сваритися з церквою як інституцією, оскільки та має чималий вплив на паству. Віруючі дослухаються до слів настоятелів і для владних мужів дуже важливо, що саме говоритиме настоятель. Особливо напередодні виборів. Недаремно політичні лідери і навіть президенти радо відвідують місця паломництва в період всеукраїнських прощ, на камеру демонструють свою велику «побожність» в час релігійних свят.

Дійшло до того, що саме релігійну карту вдало розігрував в період останніх президентських виборів Петро Порошенко. Ось тільки втома суспільства від засилля корупції вилилася в запит на клоунаду, а не на томос та обіцянки світлого майбутнього.

Водночас варто віддати належне, що саме в Порошенка була найреальніша можливість нарешті повернути лавру українській церкві. Особливо в час війни з Росією. Не виключено, що якби не приліт «чорного лебедя», врешті воно так би і сталося.

Як зараз діятиме нова влада? Особливо отримавши міцного ляпаса по обличчю в час епідемії?  Не виключено, що ніяк.

Бо до і так численних скандалів, провалів та власної некомпетентності додавати що релігійний конфлікт «зеленій» команді зараз ні до чого. З цією лавиною вона просто не справиться. Вочевидь, це чудово розуміють в Почаївській лаврі, демонстративно «зігравши м’язами». До цього на сайті лаври вже критикували і Головного санітарного лікаря України, і міністра МВС, і столичну владу загалом за введення обмежень на масові скупчення. Клірики святині продовжують ратувати за причастя та участь у богослужіннях, пропагуватиь думку, що «церква має бути готовою до масштабних катастроф». Питання лиш, чи не наближаючи при цьому катастрофу своїми діями? Свідомо. Підступно. Не по-християнськи.