Тернопіль зруйнували через помсту

Продовження. Початок “Тернопільський замок 1672 року”

Та тут прийшов нещасливий для всього Поділля 1675 рік. Згідно бучацього мирного договору 1672 року, Річ Посполита зобов’язувалася виплачувати Туреччині щорічний податок (харач). Оскільки у 1673 році, султан Магомет 4-й не отримав обіцяного податку, відправиви у наш край нову армію. Відправив, та на марно, оскільки їй заступив дорогу Ян Собеський з своїм військом. Того ж року, він розбив турків під Хотином. Прагнучи взяти реванш, Туреччина тричі, рок за роком посилала на Річ Посполиту татар. І 1675-й став для Поділля фатальним. Мусульмани спустошили край захопивши безліч замків – Скалат, Буданів, Завалів, Підгайці, Збараж, Гримайлів… Тільки об один вони обламали зуби – Теребовлянский.

Але за те що вистояв один замок, поплатився інший. Розлючені, доведені до крайньої степені ненависті невдачею під Теребовлею турецькі війська вирішили зірвати злість на менш укріпленому форпості, який теж неодноразово заважав їхнім планам – Тернополю.

Турецький паша Ібрагім Шишман на кілька тижнів отаборився під самим містом. З попередніх статей можна собі уявити і стан фортифікацій і самого замку. Є уявлення про боєприпаси та амуніцію. Де тут було втриматися?….  І так, дивно, що місто облягали і брали штурмом, це означає що опора була сильна і зятята. Місто взяли зруйнувавши все що можна було зруйнувати. Це не була звичайна собі військова акція по здобуттю фортеці – це була помста! Міські оборонні вали і підмурівки було заміновано і висаджено в повітря. Міські вежі – Щевська та Кушнірська, в якому б вони ганебному стані не перебували, теж було підірвано, брами міста така сама спіткала доля, міських будівель не залишилося фактично жодної, всі храми міста, православні, католицькі чи жидівські було поруйновано і перетворено на конюшні та стайні. Замок спалили і теж перетворили його на стійло для худоби… врешті решт ми можемо поглянути на це все очима очевидців.

Турки перетворили замок на стайню

У 1690 році у місто прибула люстраційна комісія, яка описала «місто», чи вірніше те що від нього залишилося. Зауважу тільки що це вже 1690 рік, тобто пройшло вже 15 років з моменту нападу, і люди потрохи починали вертатися на колишні обжиті місця.

Так він виглядав дослівно:

«Діялося в замку тернопільському 20 вересня року 1690.

Замок: з міста до замку входячи, міст будований на стовпах, ланцюги обірвані, підйому немає. Брама мурована склепінчаста, помешкання в ній для сторожового зруновані. Від тої брами льохи муровані з стрільницями, завалені і поруйновані турецькою силою. На самій брамі два помешкання з вікнами і бік замку та міста, покриті соломою, але всередину все одно тече. Далі ідучи, високий замок над ставом, всередині зруйновано все, зали перетворені на стайні. Наріжна з правого боку, вежа з тесаного каменя надруйнована зверху, кухні, стайні, пекарні за нею теж, з лівого боку – так само. Вали підмуровані поруйновані, з трьох сторін палісадами підпирано. З четвертої сторони – від ставу – мур недомінований і ще тримається.

Гарматка одна в півтора сажня без коліс, друге на сажень, теж без коліс. Ані пороху, ані куль немає зовсім. В брамі міській Кам’янецькій одна маленька залізна гарматка.

Костел католицький над ставом зруйнований і тільки наполовину прикритий гонтом. Другий, старий, той що коло Львівської брами знищений до фундаментів. На ринку будинків – 46, з яких один вже валиться, інші стоять пусті та обдерті. По вулицях пусто. Хати і доми низькі, ліплені мазанки. Гребля потребує ремонту. Брами і Львівська і Камянецька стоять надруйновані, без верхів, міські вежі так само. Стан навколишніх сіл розпачливий – піддані розбіглися, фільварки спалені…..»

Анатолій Лещишин