Що чекає сиріт після 23 років: голова БФ «Майбутнє сиріт» Андрій Назаренко про провал системи підтримки
У Тернополі благодійний фонд «Майбутнє сиріт» уже майже два десятиліття працює з дітьми та молоддю, які виховуються без батьківського піклування. Його засновник Андрій Назаренко в розмові з “Поглядом” наголосив: ключова проблема випускників інтернатів полягає не стільки у відсутності матеріальної допомоги, скільки у браку базових життєвих навичок, психологічної стійкості та довгострокової підтримки.
У розмові він акцентує: найскладніше для молоді починається саме після виходу з інтернату — коли зникає система, а відповідальність за життя стає повністю особистою.
Житло та самооцінка — найгостріші проблеми
За словами Андрія Назаренка, найбільш критичними викликами для випускників залишаються дві речі: самооцінка і житло після 23 років.
Молоді люди часто живуть із постійним страхом нестабільності:
втрата роботи або затримка зарплати одразу сприймається як ризик опинитися без житла.
«Страх, що можуть скоротити або недоплатити, формує відчуття, що людина може опинитися на вулиці», — пояснює він.
Цей психологічний фон напряму впливає на рішення, поведінку і здатність планувати майбутнє.
Глибші причини проблем: не лише побут, а й психіка
Серед системних труднощів випускників інтернатів:
-
низька самооцінка і складнощі самопізнання
-
відсутність віри у власні можливості
-
орієнтація на швидкий заробіток замість освіти
-
втеча у цифровий світ як форма психологічного захисту (особливо на тлі війни)
-
слабка здатність до довгострокового планування
Ці фактори, за словами керівника фонду, формують основну «невидиму проблему» — психологічну нестійкість, яка часто є важливішою за матеріальні труднощі.
Житло: проблема, яка не вирішується доходом
Навіть коли молоді люди працюють, зарплати зазвичай вистачає лише на оренду житла та базові витрати. Накопичення на власне житло стає практично недосяжним.
Це створює довготривалу залежність від зовнішньої підтримки або ризик житлової нестабільності, що підсилює тривожність і впливає на соціальну адаптацію.
Навички, які найважче сформувати
Окремий блок проблем — відсутність базових життєвих компетенцій:
-
вибір освіти та професійного шляху
-
постановка довгострокових цілей
-
пошук роботи без шахрайства
-
пошук житла та фінансова грамотність
-
контроль витрат (часто великі суми витрачаються імпульсивно)
-
орієнтація в часі та організація власного життя
Ці навички визначають здатність до самостійності, але саме вони формуються найважче.
Що справді допомагає: досвід замість подарунків
У фонді підкреслюють: традиційна модель допомоги у вигляді подарунків не вирішує системних проблем.
Куди ефективнішим є підхід, який формує практичні навички:
-
фінансова грамотність
-
побутова самостійність (готування, покупки, планування бюджету)
-
користування транспортом і цифровими інструментами
-
вміння просити про допомогу і приймати її
Саме ці елементи, за словами Андрія Назаренка, формують реальну здатність жити без постійного супроводу.
Найбільший дефіцит — не гроші, а наставники
Окремо він виділяє ще одну критичну проблему — нестачу наставників.
Формат індивідуального супроводу «1+1» (кілька годин на тиждень) міг би суттєво змінити ситуацію, але таких людей бракує.
Додатково ускладнює ситуацію відсутність системної підтримки з боку держави для прийомних сімей та вихователів, що знижує мотивацію брати участь у вихованні дітей-сиріт.
Головний акцент, який робить керівник фонду, — це зміна фокусу з разової допомоги на довготривалу підтримку.
Найбільші труднощі випускників інтернатів — це не окремі побутові проблеми, а комплекс:
психологічна нестабільність + відсутність житла + брак наставництва + слабкі життєві навички.
Саме ця комбінація, за його словами, визначає, чи зможе молода людина успішно інтегруватися в суспільство після виходу з інтернату.
