Деталі Тернополя. Шрами у старих під’їздах

Я люблю давню кахлю. Навіть потовчену, побиту й понищену.

Мені видається, що її естетичний заряд настільки сильний, що здатен знівелювати всі «рани».

З цими тріщинами поверхня наче набуває органічних властивостей, здається, її, мов шкіру, можна поранити, залишити на ній сліди. Ось тільки вони ніколи не загояться. Можливо, саме цими свідченнями вона й приваблює.

Цією багатоголосною німотою. Хто знає, що спричинило всі ті шрами.
Анна Золотнюк.