Ольга Солоха: «Усе тече й змінюється, проте не в Тернополі»

Кожна людина прагне бути унікальною, не схожою на інших, але тернополяни самі по собі є унікальні. Коли ви потрапляєте до Тернополя, вже з перону вокзалу починаєте пізнавати місцевих хлопців — вони у вузьких приспущених джинсах із особливо підкоченими штанами до кісточок, у картатих піджаках з тканиною іншого кольору на ліктях. Дівчата надають перевагу сукням, а не штанам, та малюють собі чорні брови. Чоловіки полюбляють головні убори, які з’явилися в 40-х роках ХХ століття в Америці – кепкам.

Усе тече й змінюється, проте не в Тернополі. Старші панянки не припиняють щоденні походи до секонду в пошуках унікальних сумочок, чобітків і капелюшків (від відомих брендів, дизайну того часу, коли ці панянки ще були дівчатами), щоби потім у дивовижних образах прогулюватись дуже вузькими пішохідно-непрохідними хідниками, тримаючи обома руками (як то колись робили заможні міщанки) свого чоловіка за лікоть. Тому потрапивши до Тернополя, люди часто відчувають, що не тільки опинилися в іншому місті, а ще й помандрували у часі.

Життя тут розмірене. В пріоритеті не те, як швидко та вчасно ви зробите щось приємне для свого приятеля чи колежанки, а те, наскільки незвично ви це зробите. До того ви все повинні запланувати й обов’язково розповісти про це іншим. Повага до близьких тут – це тема для докторської дисертації.

У Тернополі всі люди творчі. Ви не знайдете родини, де чоловіки не грали б на музичних інструментах, а жінки не співали б і не вишивали б хрестиком. Тому закінчивши, наприклад, економічний університет, є велика ймовірність того, що ваша дитина піде працювати тамадою, аніматором, чи фотографом в один із весільних салонів, які тут один на одному, впереміш із великою кількістю кав’ярень.

Тернопіль маленький, проживши тут хоча б три роки, з вами буде вітатися більша частина людей на вулиці, тому вам доведеться не тільки привітатися, а й перекинутися ввічливими черговими фразами. Через те в теплу файну погоду нікому не вдається потрапити в призначений час на заплановану зустріч. Усі місцеві до того швидко звикають й особливо нікуди не поспішають, саме тому майже всюди ви побачите багато маленьких кав’ярень, зроблених ледве не на сходах. Люди тут свою справу люблять, через те не побачите двох однакових кафе, магазинів чи салонів, навіть якщо це буде одна мережа, навіть з однією назвою — товар там буде інший, оформлення також та й обслуговувати вас теж будуть по-іншому.

А ще тернополяни дуже люблять діточок, тому продовжують народжувати попри будь-які кризи. А ще завжди допомагають, якщо чиясь дитина потрапила в біду. Ці люди не пройдуть повз, не поцікавившись як ваші справи. І будьте певні, якщо ви тільки сідаєте на потяг прямуючи до Тернополя, про вас уже все знають і знають, як задовольнити всі ваші бажання.

Ольга Солоха.

Comments are closed.