«Новий рік ніколи не буває однаковим», – Оксана Смільська, журналіст

2015-й рік був важким, але попри все дуже цікавим. Було багато мандрівок, теплих зустрічей. Однак вірю, що все найкраще ще попереду.

Ніколи не думала, що стільки хороших людей поруч, які завжди готові допомогти. Чи не щодня найбільше дивує моя дитина. Днями, поки я поралася на кухні, вона сама вдома поставила ялинку. Коли мене покликала до кімнати, бо там на мене чекає сюрприз, мені мову відняло, бо ялинка завбільшки два метри…

Розчарувало те, що  люди заробляють великі гроші на чиїсь крові. Що нічого не робиться для того, щоб війна закінчилася. Війна – як ракова пухлина, яка роз’їдає суспільство.

У 2015 переконувалася, що всі речі, які відбуваються у нашому житті невипадкові і навіть, коли трапляються труднощі, вони потім обертаються нам на благо. Не  всі речі, які ми хочемо, насправді нам потрібні. Колись мені отець Мар’ян сказав, що треба цілковито довіряти Богові.  Інколи важко збагнути Божі плани щодо свого життя, але стараюся.

Надіюся, що цей рік буде особливим. Чекаю на здійснення ще однієї  своєї мрії.

Я б не сказала, що Новий рік  для мене величезне свято. Новий рік – це своєрідний підсумок, аналіз подій, які відбулися, можливість завершити якісь справи, щоб не перетягувати їх до наступного року. Чомусь так складається і це дуже добре, що Новий рік ніколи не буває однаковими. Завжди він проходить по-особливому і зазвичай у різних містах і не завжди з одними й тими ж людьми.

Один з най пам’ятніших – Новий рік у Стразбурзі. Я їздила в рамках Тезе. У новорічну ніч після Служби, ми домовилися, що зберемося усією групою в одних господарів. Вони  накрили величезний стіл, нас було десь 20 чоловік. Попри мовний бар’єр, ми зуміли добре порозумітися, а коли заспівали наших колядок, господиня так розчулилася, що заплакала.

Одного разу у новорічну ніч я випадково потрапила у Гошівський монастир Отців Василіян. У новорічну ніч  туди з’їздяться люди звідусіль. Мені навіть це нагадало нашу прощу в Зарваниці. Через великий потік  машин, людей, дістатися туди не так просто. Після святкової Служби на подвір’ї запалювали кількаметрову ватру, а усіх присутніх пригощали смачним глінтвейном. Атмосфера вражаюча. Люди просто підходили один до одного і бажали щасливого Нового року.