«На війні я отримав друге народження», — Богдан Радецький з Тернопільського району
З життєвої, зокрема, журналістської практики, переконалась: чим більше людина зробила доброго, тим менше про це каже. Нещодавно доля звела з бійцем АТО Богданом Радецьким. Попросила розповісти про себе і так мало почула. Але, як кажуть, поголос іде по світі. За людину часто краще розкаже її життя та інші люди.
Богдан Радецький народився у 1982 році в селищі Великі Бірки Тернопільського району. Його батьки, щоб забезпечити дітям (у родині — ще один син) безбідне життя та дати освіту, подались на заробітки. Сини рано стали дорослими, змужніли, а потім і самі поїхали заробляти свій шматок насущного хліба. Справи йшли добре, бо родина — дуже працьовита, а таких всюди цінують. У сонячній Іспанії батько й сини мали гідну роботу, заробітки, а головне — знайшли гарних приятелів і друзів. І з Батьківщиною зв’язків не втратили. Життя минало за планом. Але настав грудень 2013-го — початок кривавих подій на Майдані. Богдан разом із братом та батьком Ігорем з болем спостерігав за всім тим. Вони зрозуміли, що в Україні незабаром буде війна. Тому батько та старший син Богдан залишили Іспанію та приїхали в Україну. Разом з ними сідав у поїзд і молодший, проте його просто виштовхнули з вагона. Молодий іще…
Коли у 2014 році почалися воєнні дії, Богдан та Ігор Радецькі рвалися туди, де найважче — на фронт, проте у військкоматі батькові відмовили, посилаючись на вік, хоча чоловік мав добре здоров’я і йому ледве 50 минуло, а син мусів би пройти довгу процедуру, щоб потрапити у діючі війська, тому чоловіки вибрали складніший, але коротший шлях — добровольчий батальйон. Спочатку воювали у складі ДУКу, а потім у батальйоні «Кривбас». Були на війні довгі два з половиною роки. Навіть із заплющеними очами показали б на карті всі точки під Маріуполем, де відбувалися найкровопролитніші бої, — Карлівку, Піски, Авдіївку, Широкіне та інші. А найстрашнішим був Іловайський котел… і наскрізне поранення від снайпера. Якби тоді Ігор Радецький одразу не відправив сина на вертольоті до Дніпропетровська, важко передбачити, якими були б наслідки…
Нині син і батько повернулись до мирного життя. Богдан одружений, у нього підростає донечка, для якої батько хоче лише мирного неба.
У розмові з Богданом Радецьким пошкодувала, що так мало написала про нього, на що воїн відповів: «Більше поспілкуємося після війни, тоді й напишете…».
Коментарі вимкнені.