Автомайдан, або розвідка боєм

Лише кілька місяців пройшло від «Майдану – 2». Закінчився той акт громадянського спротиву  саме так, як і мав закінчитись. Люди вперше вийшли постояти за самих себе, а не за вождів, чи богів в людській подобі, які обіцяють рай на землі, а на повірку виявляються черговими дрібними злодюжками, які крадіть в несусвітньо величезних розмірах.   Феномен в тому, що майдан був як живий організм,  самоорганізований,  самодисциплінований  та конструктивний, щоправда до тих пір, поки не полізли до нього політтехнологи та політичні пройдисвіти.

Нам навязують думку, що майдан не дав нічого. То неправда. Правда в тому, що протестуючий малий бізнес вирішив не свої шкурні інтереси, але зупинив так звані реформи, що направлені на знищення  народу України.

Майдан не закінчився. Він продовжується. Автопробіг, це вочевидь не «Майдан -3», а скоріше друга фаза «Майдану -2», адже його організували і проводять саме ті, хто розпочинав «Майдан – 2». Просто у першій фазі склалася така ситуація, коли одні організовували, а інші – вміло паразитували, самопроголошуючи себе вождями, бігаючи перед телекамерами, капіталізуючи свій фейс, щоб потім подорожче продати. Що ж, вождів у нас дійсно багато, правда армій на всіх не вистачає.

Ми винесли уроки  обох майданів, бо більшість з нас, автопробіжників,  пройшла і той і другий  етапи.

Оглядаючись на пройдену половину шляху вважаю, що автопробіг вже вдався. Його панічно бояться чиновники на сході і пасивно та негласно підтримують чиновники на Заході. Східна колона нагадує криголам, який іде по важкому, паковому льоду,Західна – нагадує марш визволителів. Але головне, це те, що відношення народу, простих трудових людей, які приходять на майдани, та зустрічають колони на трасах, до автопробігу і його учасників  є однаковим  на сході й заході — гаряча підтримка.  Важко передати словами ті емоції, які переповнюють нас, коли молоді люди в захваті вітають вигуками, літні жінки  благословляють та моляться як на останню надію, автомобілісти сигналять, наздоганяють колону, чи зупиняються біля нас, аби  передати гроші, або морально підтримати. Наприклад, в  Хмельницькому на майдані творилось щось фантастичне. Незважаючи на заборону міліції вїжджати  колоні  безпосердньо на площу, люди готові були занести автомобілі разом з учасниками акції  на руках. Побачені сльози радості та надії, та народні прояви сподівання  і єднання, неможливо передати  лише  кількома словами.

Заради чого ми, організатори і учасники, люди які покинули свої домівки, свої сімї, роботу,  за  власні чи зібрані колегами гроші   вирушили в цей п’ятиденний тур по Україні? Щоб знов привести якогось пройдисвіта до влади? Чи ради того, щоб повернути владу народу?

Це залежить не від вас. Ми свій вибір зробили. Ми вільні люди,  і нас не залякати й не зламати. Але самі ми нічого не зробимо, проти нас – система, яка, хоча й  прогнила, але  ще потужна, і здатна знищити нас поодинці. Ще продовжують діяти міфи  про  всесильність та довгий владний вік цієї «шановні» . Лише розуміння того, що від кожного з нас залежить майбутнє, що кожен з нас несе відповідальність за власну долю і разом з тим, долю країни, лише коли ми виступимо єдиними фронтом, забувши про особисту вигоду,  коли  перстанемо шукати крайнього, коли перстанемо реагувати на провокації та намагання влади роздідити нас – ми переможемо!

Олександр Супрунюк.  Учасник автопробігу. Західна колона.

http://asambleya.org/ru/node/152