“Сьогодні торт – завтра СІЗО”
6 червня Україна «гучно» відсвяткувала день журналіста. Але чи варто згадувати і пам’ятати про журналістів лише раз у році? При цьому – цей «раз в році» зробити таким пафосним і показовим, награним та написаним за сценарієм?!
Ще раніше, до мого захоплення медійною журналістикою та блогами, про день журналіста знав лише те, що він існує. Навіть у далекому 2006-2007, працюючи з газетами (в якості агента по передплаті/кур’єра), знав, це день, коли мер дарує обраним журналістам гарні грамоти, і в редакції газети дружня п’янка. Більше ніяких асоціацій не виникало.
Зробив невеличкий аналіз з допомогою Google. А саме – скористався пошуком новин за день 6 червня у період 2006-2011 років. Раджу глянути і вам. Як в регіональних, так і у всеукраїнських ЗМІ короткі новини про день журналіста і без пафосу. Наприклад новина УНІАН 2008 року.
А що сьогодні? А сьогодні навіть в рідному Тернополі журналісти в свій день спочатку поспілкувались з колишнім мером Заставним, потім проїхались на катері з мером Надалом, а в ніч на 6 червня була паті «The Journalist Stuff Party» в одному з клубів. Таке враження, що влада і політики активно намагаються здобути прихильність «четвертої влади». Подивіться на вітання політичних «лідерів країни»: одні «сю-сю» і «цьом-цьом..» Не хочеться і згадувати про події в «Межигір’ї» і славнозвісний торт, який би гарно міг виглядати на пиці якогось жирного олігарха, а не в багажнику автомобіля.
Особисто я цього року вперше долучився до святкування дня журналіста, але це було цікаве спілкування з колегами: без пафосу, офіціозу і тортів 🙂
Звичайно, той факт, що з роками все більше уваги приділяється журналістам, я вважаю позитивною тенденцією, але хочеться щоб таке «хороше» відношення до цієї професії було щодня, а не так: «сьогодні тобі торт – а завтра в СІЗО».
Не вітав з святом майже нікого, бо хочеться вітати колег хорошим коментарем, лайком, подякою під їх статтями щодня, а не робити це лише раз в рік і з пафосом.
Коментарі вимкнені.