Деталі Тернополя. Тут жили листи

Мабуть, мене загалом приваблює те, що втрачає функціональне призначення та перетворюється на рудимент, проте залишається потужним емоційним подразником.

Серед таких об’єктів поштові скриньки. Не скажу, що в мене з ними пов’язаний аж такий великий жмут спогадів, переживань чи асоціацій. Але трепет, з яким чекалося листа, я пам’ятаю. Так само і радість, коли береш його в руки. І навіть добре пригадую саморобний ключ до моєї поштової скриньки.

Останні — добрий об’єкт для рефлексій. Ось уявляєш, як почала діяти пошта, як листи стали об’єктом культу, нитками Аріадни, етс, етс, як до них додалися масово передплачувані журнали та газети. Як розвивалася, набирала розмаху та інтенсивності вся ця система. Як пошта була незамінним комунікатором із оточуючим середовищем. І враз все стало майже непотрібними. Цілий пласт спілкування відпав. А з ним і його атрибути.

Анна Золотнюк.