Як російські спецслужби вербували тернополян

Шивандров Дмитро Іванович, народився 3 листопада 1919 року у селі Макеєвську, Зорейського району Московської області за національністю росіянин, педагогічна вища освіта, член ВКП(б), проживав у Збаражі, вул. Комсомлольська №12, працював оперуповноваженим Збаразького НКВД, (інформація надано Дмитром слідчому СБ УПА 9 січня 1947 році, справа Ч..76/47. Озернянський архів)

На початку 1944 року Тернопільщина опинилась знову під російсько-більшовицькою окупацією. До нас прийшли російськомовні комуністи “ВИЗВОЛИТЕЛІ”. Про свою допомогу “братньому українському народові” в його боротьбі проти німецьких загарбників трубили “російські старші брати” при кожній нагоді; на мітингах, проведених в населених пунктах Західної України, по місцевому радіо, в місцевій пресі, на афішах. В цей час, відчуваючи силу українського національного почуття місцевого населення, Москва дала наказ українським пахолкам, гречухам та корнійчукам засурмити на національній ноті, переконуючи українське населення, що московські брати помогли нам здобути свободу, живучи разом у з ними. А дійсність в цей час була така, що “старший брат” надавав українцеві каторжну працю, нужду і голод, проводив русифікацію та здійснював винищення всього самостійного елементу в політичній, релігійній і культурній сфері.

З метою деморалізації населення Західної України, а в тому числі жителів Тернопільщини, працівники МГБ застосовували терор, шантаж, підкуп, створюють у кожному населеному пункті мережу донощиків, так званих сексотів. Сексот, це по російському (секретный сотрудник), або ще “дятел” по мордовському, тобто особа, яка доносить все про все у відповідні органи. Постійно, це були, і є особи так званого докласового елементу: пияки, злодії, садисти, статеві збоченці, а найчастіше просто нероби. Кількість їх була від кількох до декілька десятків агентів у селі.

На Тернопільщині, Збаразьке та Вишневецьке МГБ у 1944 році розпочало масову вербовку в сексоти на основі компроматів, підкупу, шантажу, обману, споювання та залякування. Енкаведисти підбирали людей, на яких вже були зібрані документи про їхню діяльність у передвоєнний та воєнний час, і в період проживання до 1939 року під Польщею. У першу чергу енкаведисти обробляли тих, хто був прислужником в гестапо, при СС-дивізії, перекладачем при німцях, виселений або добровільно перебував у Німеччині на роботах, у кого родичі члени ОУН чи УПА, хто брав участь у повстанні в Збаражі у грудні 1939 року, служив у німецькій поліції 1941 році, мав зв’язок з ОУН, УПА.

Енкаведисти склали графік населених пунктів району з відповідним планом кількості майбутніх агентів, намітивши відповідних кандидатів на донощиків, починали збирати комромати. Ці матеріали детально вивчали і вишукували самі слабкі місця. Коли вся інформація про майбутніх сексотів зібрана, тоді органами починається виклик невеликої кількості жителів для проведення якогось розслідування в даному населеному пункті. Тоді і проводиться допит майбутнього донощика. Заставляють писати автобіографію, описує своїх родичів, а після цього йому надають компрометуючи документи, на основі яких, йому грозить покаранням. Насправді це робиться, щоб залякати його, адже тоді погодиться на співпрацю. Якщо не погоджується, то починаються погрози судом, арештом або виселенням в Сибір. Коли погоджується, то пише відповідну заяву.

“ЗАЯВА

Я ———————- добровільно погоджуюся працювати в органах РВ НКВД. Все, що буду знати про повстанців буду доносити органам НКВД під ярликом “Муха”. В разі розконспірування або не виконання обов’язок буду покараний в’язницею”.

Під цим документом поставлене прізвище ім’я та дата. Це відбувалося в приміщенні кабінету слідчого Вишнівецького НКВД Огурцова 24.05.1944 року.

«Заява

подписанная мною Степанюк Николаем Ивановичем, рождения 1924 года в селе Максимовка, украинец, безпартийный, холост, хозяйствую.

Даю настоящую подписку органам Збаразкого МГД по выявлению и выкрытию ОУНовского подполья, а также банд-формирований УПА и бандитов одиночок, проживающих на нелегальном положении.

Обовязуюся выполнять все даванные мне задачи и доручения своевременно и строчно. О своей связи с органами МВД не буду розглашать ни родсвиникам, ни близким знакомым. За розглашение этого буду поносить отвественную перед судом военного трибунала. Все свои агентдонесения буду подписывать под псевдо «Иван».

Дня 2.11.1946 года. Степанюк Микола Иванович»

Тоді заводять особисту папку, де зберігається автобіографія, список всіх родичів, близьких знайомих, план роботи, рапорт. Всі документи передавали в Тернопіль до начальника 1-го спецвідділу Тернопільського УМВД майора Мохначова. Там затверджували його номер та кличку та заводили додаткову папку на агентурні доноси з новим кодом і кличкою зрадника. Тоді нового агента починають пропихати у внутрішню підпільну організацію або в групу підозрюваних працівників чи людей. Якщо треба взяти інформацію в тюрмі при Збаразькому чи Вишневецькому МВД, то агента відправляють туди з повним змістом інструкцій. Сексот повинен передавати матеріали резиденту, посереднику агентури, який зливає інформацію оперуповноваженому. Резидентом повинен бути член комуністичної партії. Кожен об’єкт району має свого резидента, у який налічувалось на зв’язку до 20 агентів. А у малих населених пунктах було менше сексотів. Він повинен був обробляти письмові інформації від донощиків і сам подавати оперуповноваженому.

“Інформація довірених людей по селу Бодаки.

Чемерис Іван у вівторок вийшов з дому о 8 годин і пробув у громадянина Шимуди Василя до 11-12 години ночі. У четвер вийшов з дому о 9 годині напрямку Макуїди Василя, де пробув також годину. В суботу вийшов у вечері в напрямку цуеркви, пішов трохи далі, опісля вернувся і зайшов до попа. Зараз світло засвітилося ясно у Чемериса Василя. Він вийшов через годину з дому і пішов у напрямку Макуїди Василя. Дячина Петрький цілий день робив в себе по господарстві, а у вечері мав тиху розмову з сусідом коло плоту.

12 травня 1946 року.
Литвиненко”

“Інформація довірених людей по місту Вишневець за 14 липня 1946 року.
Воронін Петро з 9 години ранку пішов до Сушицьких, де був більше двох годин та вів там розмову у хліві. Після цього ходив місом де зустрівся з філиком Дмитром і розмовляючи пішли по домах. Борейко Яків ходив в обід до Борейка Романа, де тихо розмовляли і розійшлися. Стефанський Григорій у вечері був на вулиці коло хати і когось чекав.

Кошак”

Робота резидентів платна. Агентам виплачують рідко. Вони поділялись на категорії: агент-зв’язковий, агент-внутрішній, який працював з повстанцями, або в підпільній організації, агент-маршрутник, що виконував роботу в конкретному напрямку, агент-квартирник, власник квартири де відбувалися постійні зустрічі агентів з резидентом, агент-усвідомлювач, що надавав інформацію на підслуховуванні розмов.

На перше липня 1945 року по Західній Україні працювало 175 резидентів, 1196 агентів і 9843 інформатори. У Тернопільській області 43 резиденти, 462 агенти та 3168 інформатор. Відповідно у Збаразькому районі 2 резиденти, 18 агентів та 232 інформатори, Вишневецький 1, 14 та 162 інформаторів. З 1 січня по 1 липня 1946 року у Тернопільській області НКВД завербувало 2671 інформаторів, у Збаразькому 146 та у Вишневецькому 204. У 1954 році майже кожен десятий був стукачем. Ці продажні істоти не лише доносили на всіх, хто допомагав повстанцям, але виказували тих, хто просто вголос сумнівався у правдивості московських міфів та геніальності вождя Сталіна.

Часто повстанці несвідомо продавали своїх побратимів. Це один з багатьох випадків на Вишнівеччині у 1945 року. Підозрюваний, який перебував вже декілька днів у катівні Вишневецького костела, заперечував свою причетність до повстанського руху і не називав місце-знаходження криївки (схрону). На другий день, його пов”язеного перевозять в Кременецьку тюрму. По дорозі між селами Кунинець та Горанка, з криками “За Україну! За волю! За народ!” на конвой нападають озброєні повстанці. Вибухи, стрілянина, конвоїри падають скошені кулями, ллється кров, лунають матюки та прокляття конаючих НКВСівців. Повстанці радісно обнімають звільненого побратима. Вони пояснюють, що випадково получили інформацію, що з Вишневця везуть полоненого до Кременецької тюрми. Самі вони з Горанських хуторів сотні Меча, а йшли на завдання до села Олексенець. І такі щирі погляди, такі патріотичні слова про волю і боротьбу з ворогами. На грудях хрестики. Просять за ради Бога зараз допомогти їхньому пораненому побратиму в бою з НКВДистами. На радощах визволений повстанець веде своїх рятівників у криївку між Кунинцев і Кривчиками. Гості діляться свіжими новинами та пригощають “чим Бог послав”. На другий день всі повстанці, що були в криївці, просипаються….. у камері костелу. Повстанець, житель Вишневця під кличкою “Береза”, усвідомлює, що підступні вороги його досить хитро розіграли і що він на те купився і сам привів ворогів до повстанського сховища! До нього поволі доходить, що то не побратими були, а переодягнені Вишнівецькі НКВДисти, а постріли були холостими, кров бутафорська, їжа снодійна.. Отак була неосвідомлено, без зради, здана криївка з вояками без бою.
Методи вербівки були підступними. Випадок з розповідей очевидців в селі Кинахівці Вишневецького району у 1946 році. Через свою агентуру НКВДисти влаштували в селі бійку для того, щоб в неї втягнути підозрюваного у зв”язку із підпіллям селян, а потім провести вербівки в агенти. Приїздять правоохоронці в кількості п”яти чоловік і шести стрибків, заарештовують підозрюваного, надягають наручники і везуть машиною у Вишневець. Коло села Федьківці машина “ламається”, і двоє супроводжуваних разом з арештованим заходять в будинок. В хаті та столі стоїть їжа на четверо осіб, але за столом нікого не має і господаря не має також. Один з охоронців запитав господиню, кому ця вечеря і в одну мить у з другої кімнати увірвалось шість повстанців і в притул навели кулемета. Заарештований з переляку закричав “я свій, не стріляйте!” та ті направили на нього автомат. Він почав просити в “повстанців” пощади, доказуючи що має кличку і знає побратимів, що він нікого не здавав, це його ведуть на допити у Вишневець. На у цю мить він зрозумів, що це не повстанці, а переодягнені солдати. Та було пізно. Він назвав імена своїх побратимів, та місце їх схрону. Після цього його привели у Вишневець і приступили до допитів та вербування в сексоти.

З метою деморалізації населення Тернопільської області, працівники МДБ, застосовуючи терор, шантаж, підкуп, створюють в кожній місцевості розгалужену мережу донощиків. Вербівка носила масовий характер. Не було жодної хати, жильців котрої не намагались завербувати.

Не всі давали згоду бути зрадником. Один відмовив співпрацювати з окупантами, а шостий погодився. Тоді поневолювачі радісно потирали руки, адже вдалося завербувати чоловіка, який добре знав людей, місцевість та звичаї., ті що відмовлялись співпрацювати, ставали безкоштовною робочою силою на розбудові Росії у Сибірі, що для влади теж непогано. Але майже кожен десятий, якого вчора спіймали, і під загрозою смерті завербували, а потім він з”являїться до себе в село. Побитий, покатований розповідав своїм друзям про катування, і запевняв, що він ні в чому не признався. Але діє. як агент НКВД. Другі з радістю приймали пропозицію сексоцтва, здавали і ще оббріхували на своїх навіть родичів, і за це мали кар”єрний ріст, отримували превієльовані роботи на кістках українців. Спокійно крали на роботі, і ніколи не притягалися до відповідальності. А коли мали бути перевірки, то їх заздалегідь переводили з одного підприємства або колгоспу в інший. Діти їхні також поступали в елітні вищі навчальні заклади. Поволі цей спосіб увійшов в привичку виживання.

МАТЕРІАЛИ ПІДГОТУВАВ ОЛЕГ КРИВОКУЛЬСЬКИЙ смт ВИШНІВЕЦЬ

-1 thoughts on “Як російські спецслужби вербували тернополян

  • 12:52 | 28.04.2014 о 12:52
    Permalink

    Якби не зрадники, Україна мала б патріотичну владу – українську владу. А так ми досі топчемося на місці хіба що таблички на дверях міняємо. І головне, що жодна політична сила від часів незалежності не визнала своїх помилок, шкоди, якої завдали Україні всі партії котрі були при владі чи в опозиції. …

  • 16:18 | 28.04.2014 о 16:18
    Permalink

    На хрена писать столько слов? Скажите прямо – нам допоможуть тильки гамэриканьци, которые прямо спят и мечтают, кому бы ещё доллярив подкинуть.Дали просроченные сухпайки, но наши деятели даже их через интернет в свободную продажу на базарах пустили,а солдаты на востоке побираются по сёлам в поисках жратвы.Видели наших резервистов, мечтающих ринуться в бой? Большинство конечно не видело – сми у нас куплено на корню.

Коментарі вимкнені.