Агентурна діяльність “сексотів” РВ НКДБ і РВ НКДБ на Вишнівеччині у період визвольної боротьби з більшовицьким окупантом. Частина дванадцята

Продовження. Частина ПЕРША – ТУТ, ДРУГА – ТУТ. ТРЕТЯ – ТУТ. ЧЕТВЕРТА – ТУТ. П’ЯТА – ТУТ. ШОСТА – ТУТ. СЬОМА – ТУТ. ВОСЬМА – ТУТ. ДЕВ’ЯТА – ТУТ. ДЕСЯТА – ТУТ. ОДИНАДЦЯТА – ТУТ.

Р. 31 Справа Ч.:

12/48 Район Вишнівець Литвиненко Павло, бувший  участковий РВ МВС. Агент РВ МВС і РВ МДБ, кличка «ЯСТРУБ»  Вишнівецького району, Тернопільської області. Дня 10.6.1948 р. 

ПРОТОКОЛ ДОПИТУ:  

Продовження.

«13 листопада  я після передачі дижурства ходив на Федьківці. Зайшов до с/ради, де спитав голови, де  Васька (Левинець). Голова відповів, що пішов додому і зараз прийде. Я ждав в с/раді. Тому, що його довго не було, я спитав голови, де він живе, і пішов до нього. Не дійшовши до його хати, стрінув його і спитав, що нового. Він відповів, що новості – це Волянюк Степан з жінкою на міліції. Зрозумів, що для мене в нього нема нічого. Вернувся з ним до с/ради. Тут посидів з 20– 30 хв. і пішов додому. На дорозі стрінув Косарчука, який йшов додому з В. Раківця. Він спитав, чому я не приходжу в село (ще не знав про те, що я на дижурстві). Я розповів йому про зміни зі мною і після цього поговорив про матеріальну піддержку. Він приобіцяв мені щось помогти і ми розійшлися. 14 листопада під час дижурства до мене зголошувалися люди з Бутина і пізнавали свої речі. Крім цього до Сердюка приносив пакет від Топоркова Пянтковський 28– 30 років, жонатий, одна дитина). В 11 годині виїхали кудись на села: Костромін, Сердюк, Сторож і Кащеєв. Коли вони вернулися, я довідався від Сторожа, що їздили у Чеснівський Раківець, Почаївського району в справі злодіїв (там були Волянюкові товариші – Козак,здається Данило, Дідик (старий), Олійник Іван (молодий) і Демчан Гриць. Їх цього дня арештували. Пізніше я довідався, що вони всі призналися до вини і їх судили. Волянюк дістав 20 р. тюрми, Олійник – 15, Козак  20, Дідик 10, Демчан 8. Це була група грабіжників, які ходили під маркою більшовиків і бандерівців та грабили населення. Вони пограбили щось 47 родин. Ходили зі зброєю. 

15 листопада я здав дижурство і пішов додому. Тут на мене ждав лист від голови с/ради з В. Раківця, який писав, що 18.11. він щось пришле мені на хрестини. 16.11. я дижурив. Під час цього було письмо до Щаблєва від Топоркова, яке приносив цей сам Пянтковський. З Колодна – Селиська також було письмо до Щаблєва або нач. РВ МВС. Це мабуть від Сабельнікова, бо він там весь час крутився. Письмо приносив якийсь дядько, років 50, який називав Щаблєва “начальник Щабель”. 17.11. я після здачі дижурства ходив до згаданого вже спекулянта у Загородді. Тим разом, я застав його вдома. Він після привітання здихну і сказав, що чогось-то міліція почала до нього  довідуватися. Я сказав, що це нічого страшного. Дальше ми розговорилися і я попросив його, щоб привіз мені дещо з мануфактури. Я не мав на меті її забрати, бо в мене не було грошей, але я хотів переконатися, що це за чоловік. На цьому ми розійшлися і я пішов у с/раду. В с/раді я, крім дижурного, не застав нікого і пішов додому.

 18.11 я пішов дижурити. Було багато передач з Чеснівського  Раківця. Підвечір зі с. Дзвинячої секретар с/ради, якого я бачив свого часу у Попова прийшов в товаристві енкагебістів, які здали його нач. КПЗ. Він тимчасово сидів у дижурці. Я почав з ним розмову, з якої довідався, що він переносив листи бандерівців. При цьому він нагадав мені стрічу в Вишнівці, коли він ніс мануфактуру від бородатого спекулянта. Тоді йому казали взяти в нього лист і перенести до секретаря в М. Кунинець. На закінчення він сказав, що не знає, що буде, але до всього признався. Зловили його з листом. При горілці він вилетів йому з кишені і це побачив хтось з енкагебістів. Після цього він був у Крем’янці, суду ще не було. Більше не пригадую нічого цікавого. 

19.11 я здав дижурство і пішов додому. Тут жінка повідомила мене, що голова с/ради з В. Раківця прислав: 2 пуди муки на хліб, 3 пуди бараболь, пів пуда білої муки, 4 кг м’яса, 2 кг. сала, 30 штук яєць, 1 кг. масла, дві миски сира і 4 літри горілки. Він писав, щоб вибачити, що мало, бо більше не вспіли приготовити. Казав що колись другим разом. Жінка відписала – подякувала та просила на хрестини. 

20.11. я дижурив. Під час цього, пригадую, що була пошта від Попова з Дзвинячої до Щаблєва. Приносив якийсь дядько (років 35, в бунді, шапка баранкова). Опісля до Любасюка знову приходила ця сама жінка, що була вже раз за мого дижурства (років 28, волосся чорняве, коси, лоб широкий, курноса, лице округле широке, очі великі сірі). З Колодна – Лісовиччина було письмо на нач. РВ МВС. Приносив мужчина середнього росту 36–38 років, лице округле, ніс грубий, очі чорні, з під шапки-папахи показувалося русяве волосся, брови рижуваті, губи товсті, грубі, говорив грубим голосом, одітий був у білому кожусі до колін. В нач. він був з 20 хв. 21.11. я передав дижурство і пішов додому.

 22.11. дижурив. Цього дня до Крем’янця відправляли машину за продуктами. Їздила Сузанна і Сторож. Крім цього приносили передачі злодіям. Цього дня приходив хтось з РВ МДБ по секретаря з Дзвинячої, який сидів в КПЗ. Однак він був ще не зареєстрований і тому нач.  КПЗ не видав його. Крім цього, не було розписки, а без розписки взагалі не вільно нікого видавити з тюрми.

 23.11. після дижурства я пішов додому, де приготовлявся до хрестин (гнав горілку). 24.11. я дижурив. Цього дня об 11 год. Харламов, Деркач, Соколовський і Сузанна виїхали в область. В якій справі, не знаю. Сузанна в справах господарчих. Крім цього робили баню для арештованих (була дезинфекція). 25.11. я передав дижурство і пішов додому. Вдома справляв хрестини. З гостей були: Попов з жінкою (куми), Костромін з жінкою, сусіди: Чернявський Микола, Листовський Франко (був у польській армії, зараз спекулює), Федько з жінкою (Чернявський) і ще дехто зі сусідів. Я просив також Дячину Петра, але він не прийшов, бо в нього були швагри. 26.11. за мене дижурив за старанням Костроміна нач. КПЗ. Я був удома і дальше продовжав хрестини. Гості були приблизно ці самі. 27.11. дальше продовжалися хрестини. Тим разом були вже тільки куми та жінки і сестра, яка приїхала була з Гальжбіївки. 28.11. я дижурив. Цього дня приїхав з області Харламов. Сузанна привезла обмундирування для міліціонерів. Після полудня вивозили арештованих в Крем’янець. Везли машиною. Всіх було 10 осіб (вивезли всіх). Конвоювали їх Сердюк, Сторож, Сабельніков, Жуковський і Попов. З області разом з Харламовим приїхав Шаповалов, який на другий день їздив з Харламовим у Дзвиняче. З ними їздив ще Сторож і Кащеєв. Сторож розказував мені, що вони були десь на хрестинах, були в с/раді та ще в якогось дядька, в якого добре підпили. 29.11. після здачі дижурства я пішов на базар, щоб купити щось з продуктів. Тут стрінувся з Петром Дячиною, якого спитав, чому не був на хрестинах. Він відповів, що не було як, бо в нього також, були гості. При цьому просив мене на Різдво до себе. 30.11. при передачі дижурства Кондратенко сказав мені, що є 3-ох арештованих – 2 “карманщики” і 1 якийсь старий без документів, якого цього дня підвечір випустили, взявши підписку, що він виїде з району (це був якийсь східняк). О 5 годині, коли Харламов йшов додому, спинився в дижурці. Тут не було в той час нікого. Він ще провірив й опісля почав говорити: – Ну, як діло? – Нічого, плохо. – Чого плохо?  – Тому, що нема що їсти. Що я куплю за тих 400 карб. А тих 500 гр. хліба мало. – Ну, це одно. А так, робота? На участок ходиш? – Ходжу, але нема тут нічого. – Так це нічого. Ми тебе перекинемо на Бодаки. – То чого тоді зразу мене не оставили в Бодаках? – Бо тоді ти нічого не зробив би. Тому ми тебе і кинули у В. Раковець, щоб тебе пізнали люди. Тепер в Бодаках вже знають, що ти добрий чоловік. Я хотів щось сказати, але він перебив мене словами: – Ні, ні. Ми розчислили, як треба робити. Ти думаєш, що ми не знаємо, звідки ти приїхав? Знаємо. І знаємо все про твою роботу. За це все ми могли б тебе засудити не менше як на 5 років тюрми, але ми пожаліли тебе, твою сім’ю. – Мене не було за що судити, бо я жодного проступку не зробив. – Як так? Держава на тебе гроші витрачала, дала тобі на дорогу, а ти спекулював медикаментами, без права лічив людей, а до того жив без приписки. – Ну, що ж? Я заробляв хліб для дітей і робив для людей добре. – Так, ми знаємо цю роботу і за неї в нас судять. – Що з того було б, коли б мене були засудили, а так я людям помагав. – Та лиши це. З першого ти повинен приступити до роботи на цьому участку. Знаєш, що в нас люди роблять по приказах. Не памятаю, що я відповів на це, а він продовжав дальше: – Тільки тебе попереджаю, що коли буде якась нетактовність з твоє сторони, то тоді жалійся сам на себе. На цьому наша розмова закінчилася і Харламов вийшов. Після його відходу я призадумався, що мають значити ці його слова. Невже ж дійсно, коли б я був у Бодаках на участку, не зміг би зробити того, що вимагається від участкового міліції? До висновку не міг прийти. Це було для мене неясне, але я знав, що мені всього не потрібно знати, й сказав собі, що якось то буде. Я дижурив дальше. О 9 год. Харламов провіряв, чи правильно разставлені пости. Поста надворі в цей час не було, отже він приказав зараз виставити. При відході він спитав мене, чи я надумався. При цьому зазначив, що як так, то передо мною стоїть гарна робота. Тоді я висловив сумнів, чи зможу її виконати. Він сказав, що допоможе мені. І відійшов. Після цього я сказав Демчукові, що мене перекидають на участок в Бодаки. 

1.12. я здав дижурство і пішов прямо додому. Тут розказав жінці, що мене перекидають на участок в Бодаки. 2.12. я приняв дижурство і довідався від Кондратенка, що в КПЗ, є один чоловік з Раківця за крадіж дров. Хто, він не сказав мені. Об 11 год. прийшов з Великого Кунинця Дідик Трохим, який питав за Щаблєвим, щоб здати письмо. Через 5 хв. він вернувся від Щаблєва й я спитав його, хто в них є в селі. Він описав мені Попова, отже, значить, пошта від Попова. О 1-й годині було письмо з Кінаховець, яке приніс Пянтковський. Він спитав, чи є Щаблєв і пішов до нього. Вийшов за 15 хвилин. Опісля прийшов до Локтя батько з Заруддя. Вони говорили щось тайком і з їх розмови я почув, як Локоть сказав, щоб батько не турбувався. Коли вони скінчили і батько відійшов, я спитав його про новості. Він сказав, що стребки стріляли на когось, але втік. Підвечір приходила до Любасюка згадана вище жінка з Заруддя. Була в нього коло 30 хв. Через 30–40 хв. прийшов Любасюк в дижурку і сказав Соколовському, щоб відшукав Локтя, Сторожа і Жуковського. О 5-й годи! ні 15 хв. нач. РО МВД, Сердюк, Любасюк, Кащеєв, Костромін і згадані міліціонери сіли на машину і поїхали. При відході Харламов сказав, що за нього залишається Щаблєв і щоб чекав поки не приїдуть. О 6-й год. Щаблєв виходив і я передав йому розпорядження Харламова. Після цього ми говорили на різні теми й, між іншим, я давідався, що вони поїхали в Заруддя, але там нічого важного нема. О 8-й годині 30 хв. вернулася машина з тими самими людьми, що поїхали. Від Сторожа я довідався, що там хтось хотів спалити колгосп. 3.12. я передав дижурство Кондратенкові. При цьому був Костромін. Він сказав, щоб йти на новопризначений участок, а через пару днів зі мною буде говорити Харламов. Я пішов додому, а звідси пішов у Бодаки. У Бодаках зайшов до Дячини Петра, якого застав на подвір’ю. Після привітання він спитав, за чим добрим. Я розповів йому, що буду участковим на це село. Ми коротко поговорили, після чого Петро сказав, що немає часу зараз, а просив, щоб прийти до нього в неділю. Я зрозумів, що він не хоче мати нічого спільного з людьми у формі. Від Петра я пішов до с/ради, де застав Колю (працівник райуповмінзагу), голову с/ради (зараз знятий) та ще якихось людей. Коля спитав, що нового та чого я прибув. Я потихо сказав йому, що це мій участок. Після цього я стрінувся з Остаповим Альошкою Олекс., з яким говорив на теми подій у селі. Він сказав, що вчора в селі були воєнні і що все в порядку. Після цього я пішов додому. 4.12. я перебрав дижурство і дижурив. При докладі Костромін спитав, чи я був на новому участку, чи познакомився з головою. Я відповів, що був і розказав йому з ким стрічався. Він зі словами “Ну, ладно” закінчив розмову зі мною і пішов до свого кабінету. Цього дня після обіду було письмо від Сабельнікова на Харламова. Приносив Мартинюк з Колодна (про прізвище довідався в такий спосіб: я спитав його до кого, а він відповів: “я – Мартинюк”, це якийсь трохи дурний, років 40–45, оброслий, рижа борода, лице подовгасте, русявий, вуса малі, рижі, ніс короткий перкатий, нижня губа товстіша, дуже великі вуха). Опісля було ще письмо від Топоркова до Щаблєва; приносив дядько з Мишковець (років 55–60, сильної будови, на долонях рук дуже багато бородавок, живе недалеко церкви). Надвечір була ще пошта від Попова. Приносив чоловік з Малого Кунинця (середнього росту, чорнявий, лице кругле, жовтого кольору, ніс короткий, очі чорні, мутні, брови рижоваті, говорив м’яким тонким голосом). Увечері, коли Харламов йшов на квартиру, сказав, щоб завтра після зміни ждати його. 

5.12. рано я здав дижурство і дожидав Харламова. Він прийшов о 10– й годині. Спішним ходом подався наверх, звідки через 2–3 хв. по телефоні сказав, щоб прислати до нього Сторожа. Цей був у дижурці і зараз пішов. Тоді я сказав Кондратенкові, щоб повідомив Харламова, що я жду на нього. Він відповів, щоб йти додому та навідатися на участок, а зі мною буде говорити завтра. Я пішов додому. Вдома пообідав і ліг спати. Збудився пізно, і тому вже на участок не було часу йти. 6.12. я приняв дижурство, під час якого Кондратенко розказав мені про те, що вчора Харламов був дуже сердитий, ганяв кудись Сторожа, а сам ходив як бісоватий. В цей час надійшов Сторож. Ми спитали його, куди він ходив, але він не сказав. Вкоротці прийшов Костромін, який після докладу про зміну дижурства, питав мене, як у мене робота на новому участку. Я сказав, що ще не говорив з Харламовим. На це він відповів, що Харламов вчора був зайнятий і повинен поговорити зі мною сьогодні. Після цього пішов наверх. Около 11 год. прийшов у дижурку Харламов, якому я почав докладати про зміну дижурства, і збився. Він сказав, щоб “отставить” та піти до Костроміна, щоб навчив мене докладати. За пару хвилин прийшов Костромін і почав дорікати мені, чому не навчуся докладати. Я сказав йому, що докладати вмію, лише збився.

Продовження буде.

МАТЕРІАЛИ ПІДГОТУВАВ НА ОСНОВІ АРХІВНИХ ДОКУМЕНТІВ ОЛЕГ КРИВОКУЛЬСЬКИЙ