Повстанська діяльність провідника ОУН з Бережанщини Степана Дулеби «Грізного». Частина шоста

Частина перша ТУТ. Друга – ТУТ. Третя – ТУТ. Четверта – ТУТ. П’ята – ТУТ.

(Koпія) ШЕВЦЮ, НАЧАЛЬНИКУ РО МВД в БЕРЕЖАНАХ (відкритий лист)

(Продовження)

«Ось факти:

 14.V.47 року в селі Поручин, група МВДистів на чолі з слідчим РО МВД – Глєбовим, вечером на дорозі застрілили демобілізованого з ЧА Ковальчук Михайла, ур. 1925 року – Не вбили німецькі фашисти на фронті, так доконали цього большовицькі “визволителі”.

23.V.47 року  в лісі Базниківка – Теляче МВДисти гарнізону, який квартирує в селі Рибниках, застрілили селянина з села Саранчук (Карась Теодора), який вийшов у ліс за дровами. Цей сам Глєбов арештованого Борик Михайла бив до непритомності, при цьому вибив йому три зуби. В тюрмі міста Бережан, боєць військ МВД  насилував Л. П. з с. Ш., цього ж району. По-третє, якщо говорите, що це незгідно з “радянським законом”, так чому ж згідно з “радянським законом” не потягнете до відповідальності тих, які порушили цей “закон”? –Крім вищезгаданих, тисячі людей Бережанського району пам’ятає цих розбишак (Глєбова і інших), які ламали їм кості в міській тюрмі, але чомусь ніхто з громадян цього району не читав звідомлень про покарання за “законом” таких злочинців. Бо правильне розуміння поняття закон в СРСР називається: “контрреволюцією”, “неблагонадійністю”. Карається лише тих, які не можуть погодитися з більшовизмом і домагаються дійсно правильних демократичних законів. Якщо ми вже заплуталися в “радянських законах”, то прочитайте собі конституцію УРСР і застановіться над статтею 114-ою, яка говорить про демократичні свободи при виборах і пригадайте собі 10-го лютого 1946 року і 9-го лютого 1947 року, як то ви і вам подібні, сміючись з цих свобод, гонили народ до урн, щоб перевиконати план. По “закону” (ще й до того основному), над яким ломив собі голову “геній людства” — Сталін) не повинно бути насильства. Ваша поведінка і вчинки ваших братівпартійців, доказали найтемнішому, що “основний закон” — це основна брехня. Будьте щирі й скажіть чи я говорю не правду.

 Ви шановний, говорите про дурноту. Мені покійна бабуся колись говорила: “Не ображайся дитино, як хтось тобі скаже дурний. Пам’ятай, що дурень уважає всіх за дурнів”. Я беру під увагу слова бабусі і зовсім не дивуюся вам. Не менше дивує мене ваш вислів: “… уважаю вас за чоловіка, який має дещо власного розуму і може думати самостійно”. Несамостійність в думанні міг би мені закидати чоловік, який коли не будь і що  не будь сам робив і думав самостійно, але не ви і вам подібні, від яких партія, фабрикуючи з вас партійних маріонеток, відібрала всі ваші духовні і моральні пориви, викидаючи їх на смітник. Чи ви вже бачили таке, щоб цуцик, якого наперед дресирували, не послухав пана? Якщо навіть бачили, то знайте, що опісля слідують побої. Так і з вами. Чи ви можете інакше робити, чи думати, як цього хоче партія? Ні! Бо дістанеться вам, як тому цуцикові, що гірше, — взагалі не могтимете існувати. А ви говорите, про брак самостійності в мене, а думаєте про себе. Я знаю, вам хотілось би хоч один день бути самостійним і вільним від тону, який накинула вам партія. Смію запевнити вас, що на моєму місці ви мали би цієї самостійності доволі. Однак у вашій голові, забитій більшовицькими догмами, не може міститись таке поняття, як самостійність, бо звикли ви, як той цуцик жити під диктовку. Інакше ви думати не можете. Сталін і його партійна кліка, відбираючи у людини самостійність думки, слова і чину, в заміну дали їй — “стєнку”. Ви боїтеся її, тому служите по собачому своєму панові. Бо як говорить народна приповідка: “Нанявся — продався”. Так само і з вами. Я бачите, хоч на вашу думку “несамостійний” в думанні, — сто разів наплював на вашого пана і його вислужених собак Пишете, що ви українець і вас болить душа, коли висилаєте стариків та дітей у холодний Сибір. Я спитаю у вас чому в СССР є збірна відповідальність, якої немає в жодній іншій країні? Якщо ви студіювали закони інших держав, то переконаєтесь, що повнолітні відповідають самі за себе. В “найдемократичнішій” СССР справа мається зовсім по другому. Тут дотримуються принципу: “Брат за брата”, “Батько за сина”, “Жінка за мужа “. Чому ж тоді поза кордоном кречете, що ви (більшовики) за повний і вільний розвиток політичних організацій, які борються за національне і соціальне визволення? Вишукуєте всякі надужиття закордонних урядів над нацменами, п’ятнуєте національне гноблення, вдаючи з себе “принципових” демократів. Так, чому ж тоді з такою жорстокістю поборюєте в себе вільність думки, слова і чину. Пощо кудись поза кулісами шукати цього гноблення, як його в вас так багато. Пригляньтеся, а, як очі зайшли більмом, тоді зробіть операцію і побачите своє під носом. З черги спинімося на “приватних інтересах” Проводу ОУН. Чи ви думали над тим, що написали? Я переконаний, що ви взяли цю цитату з базікань мануїльських, кажанів і їм подібних. Де ж ваша самостійна думка ? Скажіть щось самі, чому наслідуєте згори подану вам брехню? Я розумію, у вашому інтересі є катувати свій народ, бо за це ви дістаєте партбілет з “котьолком”. Та все ж таки вам треба знати, що Провід ОУН і визвольна боротьба українського народу не зродилися щойно тоді, як ви стали начальником РО МВД. Теперішня боротьба українського народу, яку очолює ОУН — це продовження визвольної боротьби, яку вів український народ за часів Хмельницького, Мазепи, — це продовження боротьби, яка в першій світовій війні виявилася в національно-визвольній революції. З однаковою ненавистю громили козацькі полки Хмельницького польських панів над Жовтими Водами 1648 року, як полки гетьмана Виговського царських воєвод під Конотопом 1659 року. За ці ж самі священні права на самостійне життя, бився український народ, коли на зміну царських муравйових з під Полтави — прийшли муравйови з червоною зіркою на лобі. З такою ж самою ненавистю боровся український народ, коли після першої світової війни західно-українські землі опинилися під окупацією панської Польщі, а боротьбу, яка з фронтової лінії змінилася на революційне підпілля, очолила ОУН. Ряд терористичних бойових актів, вчинених на польських посіпак, а найголовніший з них 1934 р. на міністра внутрішніх справ панської Польщі — Пєрацького, знаного україножера, який по відношенні до України провадив колонізаторську політику і нищив законні права українського народу, — вільно працювати на своїй предківській землі і користуватися її плодами, є яскравим доказом цього. З приходом німецьких окупантів Провід ОУН актом 30.VІ.1941 року, видвигає право українського народу на самостійне життя. Та німецький окупант своєю расистськошовіністичною політикою, нищить цей акт. Цим актом українська національно-визвольна революція вступила в завзяту кроваву боротьбу з німецьким фашизмом і імперіалізмом взагалі. Як його наслідок, була завзята підпільно&революційна боротьба, було створення революційних загонів УПА, були жорстокі методи німецького терору, по відношенні до підпільно-революційного руху. Почались арешти, розстріли членів ОУН і їх провідників, а також українських громадян, яких викрито за співпрацю з українськими революціонерами. І так згинули: Лемик — Сенишин, розстріляний німецькою жандармерією 1941 року в місті Миргороді на Полтавщині; Хома — обл. провідник Житомирщини, розстріляний 1943 р. в м. Житомирі; Дмитро Мирон — Орлик — краєвий пров. ОУН Північно-українських земель, застрілений агентами СД на вулицях Києва 1942 р.; Іван Климів — Легенда — знаний керівник укр. революції, що згинув у грудні 1942 р. у Львові, замордований під час допиту; Сак — Могила — краєвий провідник ОУН північно-українських земель, застрілений в тюрмі м. Житомира 1943 р.; Остап [Олекса] і Василь Бандери, брати провідника ОУН Степана Бандери, що згинули в таборі Освєнцім 1942 р.; Віра Рибальченко — згинула у Миколаївській тюрмі 1943 р.; Довбуш — обл. провідник, що разом зо своїми співробітниками Романом і др., розстріляний в Миколаєві 1944 р.; Іван Габрусевич — член Проводу ОУН, що згинув в концтаборі в Оранієнбургу біля Берліна в 1943 р. У Рівному вам покажуть місце, де гітлерівці масово розстрілювали представників української інтелігенції. Біля Чорткова в с. Ягольниця вам покажуть могилу, де розстріляні українські революціонери німецьким гестапом. У Станиславові біля театру покажуть вам площу, зрошену кров’ю борців за Волю України. У Львові вам покажуть місце шибениць, на яких озвірілі гестапівці вішали українських революціонерів. І коли на зміну німецьким фашистам 1944 р., прийшли московські більшовики, українські революціонери і їх Провід нікуди не втекли, щоб спасти своє життя для своїх “особистих інтересів”, як це ви говорите, а залишились разом з українським народом і за його визволення звели з новітніми “визволителями” завзяту кроваву боротьбу І коли на зміну німецьким фашистам 1944 р., прийшли московські більшовики, українські революціонери і їх Провід нікуди не втекли, щоб спасти своє життя для своїх “особистих інтересів”, як це ви говорите, а залишились разом з українським народом і за його визволення звели з новітніми “визволителями” завзяту кроваву боротьбу. В боротьбі цій знову згинуло багато членів, провідників ОУН, бійців і командирів УПА;

15.ІХ.1945 р. у селі Бишки, Козівського р&ну, згинув член Проводу ОУН, довголітній в’язень польських тюрем, один з перших провідників Волині і Полісся — Яків Бусел – Київський;

 19.ХІІ.1945 р. в часі виконування обов’язків на терені Чехосло& ваччині згинув Дмитро Маївський – Косар — член Проводу ОУН, референт пропаганди при Проводі ОУН;

27.ІІІ.1946 р. в лісі біля с. Кривого, Козівського р&ну, застрілився провідник Тернопільщини — Іван Шанайда – Данило;

15.ХІІ.1946 р. згинув на терені Чехословаччини Дмитро Грицай – Перебийніс — член Проводу ОУН, шеф головного військового штабу УПА;

12.ІІ.1945 р. в лісі біля Оржівських хуторів на Волині в бою згинув полковник УПА, командир УПА&Північ — Роман [Дмитро] Клячківський – Клим Савур; Дмитро Карпенко – Яструб — сотник УПА, командир з’єднання УПА, бувший ст. лейтенант ЧА, родом з Полтавщини, згинув в бою 1945 року.

Вище наведенні факти найкраще говорять, що ОУН і її Провід захищає народні інтереси, а не особисті як це ви начальнику в ім’я вузьких партійних і матеріальних інтересів повторяєте видумку більшовицьких верховодів. І як же ж так по вашому можуть поєднатися особисті інтереси людей, які себе не знали, які виходили з різних прошарків українського народу? Їх могла єднати тільки велика ідея визволення українського народу, за яку і гинули. Люди за особисті інтереси, так легко і добровільно не віддаватимуть життя. “… Брешеш людоморе, за святую правду, волю розбійник не стане” (Шевченко). Ви це найкраще маєте змогу обсервувати в щоденному житті при вербуванні сексотів, які в обороні своїх матеріальних інтересів і мізерного життя, продають народ і йдуть на співпрацю з органами МВД і МГБ. Чи не так? І ви цих одиниць підляків, запроданців називаєте народом? Що за дивне окреслення поняття народу? Щоб вам було ще ясніше, за що бореться ОУН, наводжу слова з постанов ІІІ -го Надзвичайного Великого Збору ОУН, який відбувся в місяці серпні 1943 р.: “ОУН бореться за Українську Самостійну Соборну (Возз’єднану) Державу і за те, щоб кожна нація жила вільним життям у власній самостійній державі. Знищення національного поневолення та експлуатації нації нацією і система вільних народів у власних самостійних державах — це єдиний лад, який дає справедливу розв’язку національного і соціального питання в цілому світі”. В цьому ж розділі дальше говориться: “ ОУН бореться проти імперіалістів і імперій, бо в них один народ поневолює культурно і політично, і визискує економічно інші народи. Тому ОУН бореться проти СРСР і проти німецької “Нової Європи”. Український народ не хоче бути поневоленим і обмінюваним більшовицьким урядом, який своїми божевільними експериментами легкодушно занапастив революційні здобутки, за які пролито моря крови, він в найбільш ганебний спосіб зрадив революцію. Він на місце царської тюрми народів поставив більшовицьку, на місце поміщицької неволі — неволю колгоспну. На місце капіталістичного визиску — сталінську п’ятилітку та стахановське висотування жил з людини. На місце царської охранки — терор МВД і МГБ. На місце царської банди поміщицько-капіталістичних чиновників, народних глитаїв та визискувачів — цілу систему новітніх партійних, висуванців “народних” делегатів, стахановців і цілу кремлівську зграю, підпалювачів нової війни, — що не гірше царських експлуататорів і генералів наживаються народним потом і кров’ю.»

 

МАТЕРІАЛИ ПІДГОТУВАВ ОЛЕГ КРИВОКУЛЬСЬКИЙ

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *