Художнику Іванові Марчуку подарували зірку

Ім’ям художника Івана Марчука назвали зірку. Вона розташована неподалік найяскравішої зорі сузір’я Тельця — Альдебарана. Віддалена від Сонця на 300 світлових років.

— Тепер у мене є своя зірка, — каже 75-річний Іван Марчук. — Вона в гарній компанії: поряд є зірки, названі на честь Сальвадора Далі, Зиґмунда Фройда, Вільяма Шекспіра. Всі ці люди народилися під сузір’ям Тельця, як і я. Хоча насправді я хотів би мати планету, а не зірку. Щоб можна було усамітнитися, бо на Землі немає жодного куточка, де міг би сховатися від людей. Зараз мене всі вітають із тією зіркою, а я не розумію, нащо воно мені.

22 травня у селі Москалівка Лановецького району на Тернопільщині, де народився Іван Марчук, його іменем назвали центральну вулицю.

— Тільки дороги в селі та до села жахливі, по тих ямках тільки каскадери можуть їздити, — говорить Іван Степанович, який вів машину до Москалівки. — Мабуть, замість картин для сільського музею треба було гроші на ремонт дороги везти.

Обласна влада пообіцяла виділити кошти на лагодження покриття на вулицях і дороги до Москалівки. Іван Марчук подарував сільському музею портрети односельців, що їх малював замолоду.

— Та це ж я, — тягне руки до картини 79-річний Іван Драпчук. — Ми по сусідству жили. Я в гості якось зайшов, побалакали, і Марчук раз-раз і накидав моє лице на папері. За пару минут намалював. Та це років 30 чи й 40 тому було. Іван тільки дідів і бабів малював. Казав, що у молодих нема чого малювати, а в старих зморшки є.

Також заснували іменну премію Марчука, яку вручатимуть молодим художникам Тернопільщини. Першу довелося розділити на три частини.

— Такі гарні роботи дітки виставили, що я кожному премії дав би, — говорить Іван Степанович на виставці дитячих картин у центральному парку Тернополя.

Дівчата ставали в чергу, щоб обійняти художника. Розказують одна одній, де їх його вуса лоскотали.

Гості шепочуться, що перед 75-річчям Іванові Марчуку дзвонила радник президента Ганна Герман і пропонувала вручити йому орден Ярослава Мудрого. Він відмовився.

— Бо цей орден для нього принизливий, — запевняє Леонід Вусатий, друг митця. — Йому вже Героя України треба давати. Хоча й це звання він давно переріс. Іван більше відомий і визнаний за кордоном, ніж у нас. Навіть на виставку, яку він організував у музеї Шевченка в Києві, держава грошей не дала.
Надія ШТУПУН