На Тернопіллі цього чоловіка давно вважають своїм

Сьогодні виповнюється 70 років талановитому поетові, перекладачеві, художникові та громадському діячеві Михайлові Левицькому. На Тернопіллі його давно вважають своїм, незважаючи на те, що народився він на Львівщині і талант поета зародився саме там. Але вершини своєї творчості і визнання Михайло Левицький здобув у нашому краї.

Тут він проявив себе як політик і знайшов чимало однодумців. Усі, хто знайомий з Михайлом Васильовичем, розповідають про його дотепність і завжди позитивний настрій. Колектив нашої редакції теж захоплюється цією непересічною людиною і принагідно вітає Михайла Левицького з ювілеєм. 

У творчості Михайло Левицький досягнув чимало. Написав і видав десяток книг, організував кілька персональних художніх виставок. Він – член Національних спілок письменників, художників, журналістів України, а також лауреат низки літературних премій.

А ще цей невтомний чоловік є співзасновником і першим головою крайової організації Народного Руху України, був депутатом Тернопільської обласної ради першого скликання. 

Друзі розповідають, що замолоду він невтомно і вдало поєднував усі напрямки роботи. Але про поезію не забував ніколи і присвячував вірші усім знайомим. До речі, завдяки поезії Михайло Васильович і потрапив до Тернополя. 

Це сталося тоді, коли на Тернопільщині вирішили створити обласну організацію Спілки письменників. На той час у нашому краї було шість професійних поетів та прозаїків: Б. Демків, В. Вихрущ, Г. Костів-Гуска, Г. Петрук-Попик, О. Корнієнко, Р. Гром’як. А для реєстрації організації треба було сім членів. Тож усі разом запросили сюди талановитого Михайла Левицького. Не вагаючись, Михайло Васильович переїхав на Тернопільщину, і завдяки цьому зареєстрували письменницьку організацію. Творчість і бажання діяти його постійно підштовхували вперед. Тож згодом Михайло Левицький став головою першої в Україні крайової організації НРУ. З того часу він активно працював і як політичний діяч, і як поет, і як художник. А його творчі здобутки вартують шани, уваги і вдячності. 

На жаль, на схилі літ доля не є прихильною до пана Михайла. Своє 70-річчя відомий діяч зустрічає у Петриківському обласному геріатричному пансіонаті. Зараз здоров’я його настільки погіршилося, що іноді він не впізнає навіть найближчих друзів. 

– А вони приходять до Михайла Васильовича часто, – розповідає директор пансіонату Степан Васильович Глушок. – І він щиро радіє візитам людей, з якими колись працював і товаришував, хоча говорить мало. Проте, бувають моменти, коли йому стає легше. Тоді він декламує поезію і навіть намагається написати рядки для наших працівників, які його доглядають.

Збірка поетових віршів лежить і на столі в директора пансіонату. Тому нерідко і він вникає в їхній зміст і захоплюється людиною, сенсом життя якої є її величність Поезія.

Любов ТИМЧУК для газети “Сільський господар плюс”
Фото з відкритих джерел

загрузка...

Comments are closed.